Неюрисдикційні форми захисту передбачають дії працівників або їх представників із захисту трудових прав та інтересів, які здійснюються ними самостійно, без звернення до відповідних юрисдикційних органів (судів та адміністративних органів).

Форми захисту трудових прав та інтересів працівників класифікуються також залежно від суб'єкта, уповноваженого застосовувати передбачені законодавством способи і засоби: індивідуальний захист (самозахист); колективний захист (через профспілки, систему колективних угод і колективних договорів, органи з вирішення трудових спорів), державний захист (судовий захист, державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю).

Необхідно розмежовувати форми і способи захисту трудових прав та інтересів працівників, які не є тотожними. Якщо форми захисту визначають порядок юридичної діяльності із захисту прав та інтересів, то при визначенні поняття способів захисту необхідно виходити із передбачених законом дій, спрямованих на усунення перешкод при здійсненні суб'єктивного права. Форма захисту трудових прав та інтересів повинна вказувати на суб'єкта, який здійснює захист, а способи захисту - за допомогою яких дій та засобів здійснюється захист. Виходячи з цього, способи захисту трудових прав та інтересів працівників пропонується визначити як сукупність дій, що застосовуються юрисдикційними органами, самою уповноваженою особою чи її представниками (профспілкою, іншими представниками працівників), з метою захисту трудових прав та інтересів шляхом припинення і попередження порушень трудового законодавства, поновлення порушених чи оспорюваних трудових прав і відшкодування заподіяної шкоди.

Способи захисту трудових прав та інтересів залежно від межі впливу на порушника поділяються на відновні, способи, що припиняють, та штрафні. Відновні способи спрямовані на поновлення становища, що існувало до порушення; способи, що припиняють, спрямовані на припинення дій, які порушують права та інтереси, забезпечуючи можливість безперешкодної реалізації прав; штрафні способи пов'язані з настанням додаткових несприятливих наслідків для порушника.

Найбільш ефективною юрисдикційною формою захисту трудових прав та інтересів працівників є діяльність судів загальної юрисдикції.

Для ефективного судового захисту трудових прав необхідне створення спеціалізованої трудової юстиції в Україні, необхідність розробки концепції трудового процесу та пропонує структуру проекту Трудового процесуального кодексу України.

Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю – це діяльність компетентних органів, спрямована на захист трудових прав працівників і роботодавців, під час здійснення якої зазначені органи попереджають та виявляють порушення законодавства про працю, притягують винних осіб до відповідальності.

Ефективність державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю забезпечується багатьма факторами: регулярністю, правильним вибором мети, реальним усуненням порушень, наявністю чіткої правової регламентації контрольно - наглядової діяльності.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у двох основних сферах: 1) сфері встановлення умов праці; 2) сфері застосування встановлених умов праці. Способи захисту трудових прав та інтересів, які застосовуються органами державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю в основному є такими, що припиняють порушення трудових прав та інтересів працівників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Болотіна Н. Б. Трудове право України: Підручник.– 3-тє вид., стер.– К.: Вікар, 2005.– 725 с.

2. Закон України "Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 27, ст.218

3. Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 53, ст.793

4. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" вiд 10.12.1990 № 1818-1 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 45, ст.397

5. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 49, ст.668

6. Інструкція про порядок накладення штрафів Державною інспекцією праці Міністерства праці та соціальної політики України, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 13 лютого 1998 р. № 23/35.

7. Карпенко Д.О. Трудове право України: Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 192 с.

8. Киселев И. Я. Трудовое право в условиях рыночной экономики: опыт стран Запада.– М., 1992.– С. 59. 6.

9. Кодекс законів про працю України. К., Парламентське видавництво.–2003.– 108 с.

10. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Прийнятий 07.12.1984 // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.

11. Конвенции и рекомендации, принятые Международной конференцией труда с 1919 по 1966 г. – Женева, 1966.

12. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України від 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141.

13. Лагутіна І.В. Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю як форма захисту трудових прав працівників //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 30. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 388-393.

14. Лагутіна І.В. Захист трудових прав працівників професійними спілками //Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. Вип. 28 /Голов. ред. С.В. Ківалов; Відп. за вип. Л.І. Кормич. - Одеса: Фенікс, 2006.-С. 412-416.

15. Лагутіна І.В. Способи захисту трудових прав працівників: загальна характеристика //Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії”; м. Одеса, 3 вересня 2006 р. /Відп. ред. Ю.М. Оборотов, Г.І. Чанишева. - Одеса: Фенікс, 2006. – С. 199-202.

16. Лагутіна І.В. Судовий захист трудових прав працівників //Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. Вип. 25 /Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. - Одеса: Юридична література, 2005. - С. 343-346.

17. Положення про Державний департамент нагляду