Пропуск строку звернення до суду не визначено законом як підставу для відмови суду у прийнятті до розгляду заяви. Згідно зі ст. 234 КЗпП, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 КЗпП, суд може поновити ці строки.

У законі не визначено, які причини пропуску строків звернення до суду у трудових справах (як і в комісію з трудових спорів) є поважними. Оцінку причин пропуску встановлених строків як поважних робить суд у кожному конкретному випадку, враховуючи всі обставини трудової справи, які призвели до несвоєчасного звернення до суду.

Встановлені ст. 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити й обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з’ясовує й обговорює дотримання й причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст. 225 КЗпП), якщо він не був нею поновлений [16, c. 345].

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст. 85 ЦПК і ст. 228 КЗпП залишається без розгляду.

Оскільки в разі пропуску місячного й тримісячного строку у позові може бути відмовлено через безпідставність вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права й обов'язки сторін.

Строки виникнення й припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями (ст. 241-1 КЗпП), а ЦПК визначає можливість обчислення строків роками, місяцями й днями (ст. 84-89 ЦПК).

Строки обчислюються з дня, наступного після дня, з якого починається строк.

2.3. Захист прав працівників профспілками

Трудова правосуб'єктність професійних спілок обумовлена наступними факторами. По-перше, професійна спілка є своєрідною правовою формою об'єднання громадян для захисту своїх трудових прав та соціально-економічних інтересів. По-друге, вона визначається як добровільна, неприбуткова громадська організація, яка об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної (трудової) діяльності (навчання), метою діяльності якої є представництво, здійснення та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. По-третє, професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їхніх членів, мають рівні права. По-четверте, професійні спілки та їхні об'єднання у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, не підзвітні і не підконтрольні їм. По-п'яте, держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки та дотримання прав та інтересів профспілок. По-шосте, профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів [8, c. 59].

Трудової правосуб'єктності профспілки набувають з моменту легалізації, що позначає початок їхньої діяльності.

За змістом актів трудового законодавства трудовою правосуб'єктністю наділяються, як безпосередньо профспілки, так і їхні об'єднання. Водночас, як зазначає П. Д. Пилипенко, переважну більшість прав і обов'язків профспілки реалізують через свої органи. Проте реалізацію прав і обов'язків профспілки можуть здійснювати не лише через свої органи, а й безпосередньо. Це, зокрема, виявляється в тих випадках, коли свої права профспілки здійснюють на зборах членів профспілки, наприклад, висунення вимог, прийняття рішень про страйки тощо [24, с. 89-90].

З позицій забезпечення ефективних механізмів здійснення профспілками своїх повноважень, доцільно було б на законодавчому рівні більш чітко конкретизувати, які повноваження профспілки можуть здійснювати безпосередньо, а які через уповноважені органи. Також потребує врегулювання питання щодо взаємодії профспілок та трудового колективу, а також профспілок і уповноважених органів трудового колективу (рад трудового колективу тощо).

Аналізуючи зміст положень зазначених актів, можна констатувати, що трудова правосуб'єктність профспілок включає в себе наступне. По-перше, профспілки, їхні об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян. Водночас, у питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їхні об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їхнього членства у профспілках. У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами. По-друге, профспілки, їхні об'єднання ведуть колективні переговори, здійснюють укладання колективних договорів, генеральної, галузевих, регіональних, міжгалузевих угод від імені працівників у порядку, встановленому законодавством. По-третє, профспілки, їхні об'єднання захищають право громадян на працю, беруть участь у розробленні та здійсненні державної політики у галузі трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту. Профспілки, їхні об'єднання мають право вносити пропозиції суб'єктам права законодавчої ініціативи і відповідним органам державної влади про прийняття або внесення змін до законів і інших нормативно-правових актів, які стосуються соціально-трудової сфери. По-четверте, профспілки здійснюють громадський контроль за виплатою заробітної плати, дотриманням законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. По-п'яте, профспілки, їхні об'єднання беруть участь у розробленні державної політики зайнятості населення, державних та територіальних програм зайнятості, проводять спільні консультації з цих проблем з роботодавцями, а також з органами виконавчої влади та органами місцевого