самоврядування. По-шосте, профспілки, їхні об'єднання беруть участь у визначенні головних критеріїв життєвого рівня, прожиткового мінімуму, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, політики ціноутворення, розробці соціальних програм, спрямованих на створення умов, які забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини та соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. По-сьоме, профспілки, їхні об'єднання беруть участь в управлінні державним соціальним страхуванням як представники застрахованих осіб, а також представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями, а також у процесі приватизації об'єктів державної та комунальної власності, мають право представляти інтереси працівників в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори [14, c. 413-414].
Також профспілки, їхні об'єднання мають право на організацію та проведення страйків, зборів, мітингів, походів і демонстрацій на захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників відповідно до закону. По-восьме, профспілки, їхні об'єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їхніх об'єднань, органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій, право профспілок, їхніх об'єднань на створення навчальних, культурно-освітніх закладів, дослідних та інших організацій. Крім того, профспілки, їхні об'єднання організовують і здійснюють громадський контроль за реалізацією прав членів профспілки у сфері охорони здоров'я, медико-соціальної допомоги.
Запропонована в трудовому законодавстві України конструкція повноважень професійних спілок у формі лише прав, а не обов'язків, у повній мірі не дозволяє стверджувати, що вони є ефективним механізмом захисту прав своїх членів, оскільки професійна спілка може, за таких обставин, або стати на сторону працівника, або відмовити у його захисті. Такий підхід нівелює активну участь професійних спілок у вирішенні соціальних питань, як на рівні держави, територіальних громад, так і на місцевому виробничому рівні. До того ж не слід забувати, що сьогодні професійні спілки, попри задекларовану на законодавчому рівні самостійність та незалежність, фактично є залежними від роботодавця, оскільки фінансуються, по суті, за його рахунок (ст.ст. 42–44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності») [4].
Недостатньо чіткими видаються і повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації. До основних його повноважень закон відносить такі: укладати та контролювати виконання колективного договору, звітувати про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звертатися з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору; разом з роботодавцем вирішувати питання запровадження, перегляду та змін норм праці, вирішувати питання оплати праці працівників підприємства, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат, а також питання робочого часу і часу відпочинку, погоджувати графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, давати дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо.
Зазначені повноваження виборного органу первинної профспілкової організації можуть мати конструктивний характер за умови визначення механізмів їх здійснення, встановлення відповідальності профспілки та її посадових осіб за невиконання чи неналежне виконання повноважень. У зв'язку з цим, слушною є позиція Н. Б. Болотної, яка вважає, що досить актуальним є питання майнової відповідальності профспілок за виконання своїх обов'язків, визначення фінансових джерел для такої відповідальності. У законодавстві країн Європи, США, де профспілкових рух набув визнання, передбачаються обов'язки профспілок, а також майнова відповідальність за рахунок коштів профспілкових органів. Крім того, передбачається також адміністративна і кримінальна відповідальність профспілкових функціонерів [1, с. 616].
З погляду вироблення ефективної моделі трудової правосуб'єктності професійних спілок, вартим уваги є питання забезпечення узгодженості законодавства щодо діяльності професійних спілок. Адже та обставина, що сьогодні у цій сфері діє близько десяти законів, зокрема, базові: Закон України «Про професійні спілки, їхні права та гарантії діяльності», Кодекс законів про працю України, – не сприяє ефективній роботі профспілок, завдає труднощів у застосуванні вказаних актів на практиці.
З огляду на вищезазначене, слід вказати, що в основі конструктивної моделі трудової правосуб'єктності профспілок має лежати вироблення оптимальних підходів до здійснення ними захисної функції. Захисна функція, як зазначається в юридичній літературі, спрямована на захист індивідуальних і колективних прав та інтересів найманих працівників при виникненні, зміні та припиненні правовідносин, в які вони вступають [26, с. 11-12]. Для розвитку здійснення цієї функції, трудова правосуб'єктність профспілок має враховувати таке. По-перше, варто встановити не право профспілок захищати трудові права своїх членів, яке у юридичній літературі трактується як, одночасно, і їхній обов'язок, а виключно обов'язок. Це дуже важливо, оскільки у практичному сенсі право означає, що професійна спілка може або захищати або не захищати трудові права своїх членів. По-друге, посилити незалежність професійних спілок від держави, органів місцевого самоврядування та роботодавців, у зв'язку з чим вартим уваги є досвід деяких країн з ринковою економікою (наприклад, США, Данії тощо). Трудове законодавство цих країн забороняє включати до складу профспілки осіб, котрі належать до адміністрації (навіть найнижчої ланки), оскільки в такому разі діяльність профспілок стає неефективною і перетворюється на декларацію. По-третє, сучасну модель трудової правосуб'єктності професійних спілок варто було б закріпити у проекті Трудового кодексу, що дало б змогу уникнути