вони на відвідному патрубку газопроводу кінцевого тиску. Їх вихідний штуцер підключається до окремої свічки. Якщо технологічний процес споживачів газу передбачає безперервну роботу газових горілок, то запобіжно-запірні клапани не встановлюються, а монтуються тільки скидні клапани. В цьому випадку необхідно встановити сигналізатори тиску газу, які сповіщали про підвищення тиску газу понад допустиму величину. Якщо регуляторні пункти і установки оснащують газом тупикові об'єкти, то встановлення ЗЗК необхідне.
Запобіжно-запірні клапани ЗКН і ЗКВ. Клапани (рис 3.4) контролюють верхній та нижній межі вихідного тиску газу, вони випускаються з умовним проходом 50, 80, 100 і 200 мм. Клапан ЗКВ відрізняється від ЗКН тим, що в нього активна площа мембрани менша за рахунок накладання на неї стального кільця.
У відкритому положенні клапан утримується важелем 4. Сам важіль утримується в верхньому положенні за штифт 3 гачком анкерного важеля 2. Ударник 9 за рахунок штифта 10 впирається в коромисло 11 і утримується в вертикальному положенні.
1 – штуцер; 2, 4 – важелі; 3, 10 – штифти; 5 – гайка; 6 – тарілка; 7, 8 – пружини; 9 – ударник; 11 – коромисло; 12 – мембрана.
Рисунок 3.4 - Запобіжно-запірні клапани ПКН (ПКВ)
Імпульс кінцевого тиску газу через штуцер 1 подається в підмембранну порожнину клапана і проводить протитиск на мембрану 12. Переміщенню мембрани вверх перешкоджає пружина 7. Якщо тиск газу перевищить норму, то мембрана переміститься вверх і відповідно переміститься вверх гайка 5. Внаслідок цього лівий кінець коромисла переміститься вверх, а правий опуститься і вийде з зачеплення з штифтом 10. Ударник, вийшовши з зачеплення, впаде і вдарить по кінці анкерного важеля 2. Внаслідок цього важіль виводиться з зачеплення з штифтом 3 і клапан перекриє прохід газу. Якщо тиск газу знизиться нижче допустимої норми, то тиск газу в під мембранній порожнині клапана стане меншим, ніж зусилля, створюване пружиною 8, яка опирається на виступ штока мембрани 12. В результаті цього важіль 5 переміститься вниз , тягнучи кінець коромисла 11 вниз. Правий кінець коромисла підніметься, вийде з зачеплення з штифтом 10 і викличе падіння ударника 9.
Рекомендується наступна послідовність налагодження клапанів. Спочатку клапан налагоджується на нижню межу спрацювання. Під час налагодження тиск за регулятором слід підтримувати дещо вищим встановленої межі, тоді, повільно знижуючи тиск, переконатись, що клапан спрацьовує при встановленій нижній межі. При налагодженні верхньої межі необхідно підтримувати тиск дещо більший налагодженої нижньої межі. По закінченні налагодження потрібно підвищити тиск, щоб переконатись, що клапан спрацьовує якраз при заданій верхній межі допустимого тиску газу.
Скидні запобіжні пристрої. На відміну від запірних вони не перекривають подачу газу, а скидають частину його в атмосферу, за рахунок чого знижується тиск газу в газопроводі.
Існує декілька видів скидних пристроїв, різних за конструкцією, габаритами, принципом дії і областю застосування: гідравлічні важільно-вантажні, пружинні і мембранно-пружинні. Деякі з них застосовуються тільки для низького тиску (гідравлічні)4 інші – як для низького, так і для середнього (мембранно-пружинні).
Гідравлічний скидний запобіжник (гідрозасув). Верхній штуцер служить для приєднання газопроводу, а боковий штуцер приєднують до свічки для викиду газу в атмосферу. З зовнішньої сторони корпуса встановлено водомірне скло, яке дозволяє визначити висоту стовпа рідини, залитої в корпус.
За нормального тиску газ не може подолати масу стовпа рідини, залитої в гідрозасув, і тому в атмосферу не скидається. Але як тільки тиск виявиться більшим, ніж маса стовпа рідини в гідрозасуві, газ починає витісняти рідину з трубки штуцера. Доходить до її нижнього краю і піднімаючись вверх, виходить через свічку в атмосферу.
Рідину в гідрозасув наливають через пробку, яка розміщена в верхній частині корпуса. Необхідний рівень рідини в гідрозасуву визначається за формулою:
( 3.9 )
де h – висота стовпа рідини в гідрозасуві; Р – тиск, при якому повинен спрацювати гідрозасув; с – густина рідини.
Запобіжно-скидний клапан ЗСК. Мембранно-пружинний скидний клапан ЗСК (рис. 3.5) встановлюється на газопроводах низького і середнього тиску. Клапан ЗСК-25 і ЗСК-50 відрізняються один від одного тільки габаритами і пропускною здатністю.
Газ з газопроводу після регулятора надходить на мембрану 3 клапана ЗСК. Якщо тиск газу виявляється більшим, ніж тиск пружини 2 знизу, то мембрана відходить вниз, клапан відкривається і газ йде на скид. Як тільки тиск газу стане меншим, ніж зусилля пружини, клапан заривається. Стиск пружини регулюється гвинтом 1 в нижній частині корпуса. Для встановлення ЗСК на газопроводах низького і високого тиску підбираються відповідні пружини.
Золотник 5 скидного клапан ЗСК-25 має форму хрестовини і переміщується всередині сідла 6. В ЗСК-50 золотник клапана споряджений профільованими вікнами. Надійність роботи ЗСК багато в чому залежить від якості зборки. При зборці необхідно:
- очистивши клапанний пристрій від механічних домішок, переконатись, що на кромці сідла і на ущільнюючій резині золотника нема подряпин або забоїв;
- добитися співвісності розміщення золотника скидного клапана з центральним отвором мембрани. Для перевірки співвісності послабити або вийняти пружину і, натискаючи на золотник через отвір скиду, переконатись, що він вільно переміщується всередині сідла.
1 - корпус; 2 - резинова прокладка; 3 – плунжер; 4 – тарілка; 5 – мембрана; 6 – диск; 7 – кришка; 8 – пружина; 9 – опорна шайба; 10 – регулювальний гвинт.
Рисунок 3.5 – Запобіжно-скидний клапан ЗСК-50
3.2.4 Облік газу на ГРП і при споживанні
В комплексі питань, які визначають раціональне використання газу, особливе місце займає організація оперативного контролю та обліку газу, що надходить