До автотранспортної накладної відправник додає необхідні документи. Наприклад, пакувальні листи, відвантажувальні специфікації, сертифікати якості, інші документи, необхідні для проходження товаром митного контролю. Відправник по-відомляє й іншу інформацію на вимогу перевізника.

Відповідно до норм Конвенції перевізник відповідає, якщо вантаж втрачено повністю або частково чи заподіяно шкоду в період з моменту прийняття вантажу до перевезення і до мо-менту його доставки, а також у результаті затримання достав-ки.

Прагнучи розвивати співробітництво у сфері міжнародних пасажирських перевезень, за ініціативою європейських держав 5 грудня 1970 р. у Берліні укладено Угоду про загальні умови виконання міжнародних пасажирських перевезень. Її норми застосовуються до перевезень територіями хоча б двох договірних держав чи транзитом. Домовлено, що питан-ня, не врегульовані в Угоді, регламентуються законодавством держави, територією якої здійснюється перевезення. Питання, що виникають з договору перевезення і не врегульовані Уго-дою, вирішуються відповідно до законодавства країни перевіз-ника. Перевізник відповідає за повну чи часткову втрату багажу, переданого йому пасажиром до перевезення відповідно до норм Загальних умов. Розмір відшкодування визначають згід-но з оголошеною пасажиром цінністю багажу, яка повинна бути виражена у валюті держави відправника і вказана у ба-гажному квитку (квитанції). Якщо цінність багажу не оголо-шена, розмір відшкодування визначають за законодавством держави перевізника. [ 19].

Певною мірою особливості міжнародних автоперевезень ре-гулюють міжнародні договори, основний зміст яких спрямова-ний на регламентацію митного проходження вантажів. На-приклад, митний режим при перетині кордонів європейських держав автотранспортом регулює Митна конвенція про між-народне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП від 14 листопада 1975 p. Вона є обов'язковою для України як однієї з правонаступниць колишнього Союзу РСР, що було підтверджено у 1994 p. Відповідно до її норм міжнародним документом, який застосовують для автомобільних перевезень вантажів через митні кордони кількох держав без їх переван-таження є Книжка Міжнародного Дорожнього Перевезення (далі — Книжка МДП). Зазначений документ видає Асоціація, яка входить до складу Міжнародного Союзу автомобільного транспорту, а в Україні — уповноважені на це митні органи. Книжка МДП оформляється на кожен транспортний засіб чи контейнер. Вона є дійсною для виконання одного перевезення. Складається з 1 жовтого і 6,14 (при перетині більше двох кордонів) чи 20 (при перетині більше 6 кордонів) парних, що мають парні і непарні номери, білих відривних листів. Кожен відривний лист теж складається з 2-х частин: першої —ван-тажного маніфесту, де описується вантаж, що перевозиться, та другої — свідоцтва-сертифіката, де вказуються умови й марш-рут перевезення, накладені пломби чи розпізнавальні знаки. Транспортні засоби пломбують на митниці, тому вони не під-лягають митному догляду на транзитних митницях. У разі тимчасового ввезення транспортного засобу з застосуванням Книжки МДП та з позначенням "TIR" не вимагається декла-рування на митниці цього транспортного засобу як ввезеного майна.

Щодо міжнародних автомобільних перевезень в Україні використовуються:

1) Європейська угода, що доповнює Віденську конвенцію про шляховий рух 1968 p., схвалена Україною 16 грудня 1974 p., чинна з 7 червня 1979 p.;

2) Європейська угода, що доповнює Віденську конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 p.,схваленаУкраїною 16 грудня 1974 p.,чинна з 3 серпня 1979 p.;

3) Європейська угода про міжнародні автомагістралі від 15 листопада 1975 p., схвалена Україною 9 листопада 1982 p., чинна для неї з 29 березня 1983 p.;

4) Протокол про розмітку доріг від 1 березня 1973 р. до Європейської угоди, що доповнює Конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 p., схвалений Україною 15 березня 1984 p., чинний з 9 травня 1985 p.

Восьмого квітня 1999 p. Україна ратифікувала Конвенцію про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу, підписану 9 жовтня 1997 р. у м. Бішкеку.

З багатьма державами Україна уклала двосторонні догово-ри. Це, зокрема:

1) Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про міжнародні автомобільні перевезення від 18 травня 1992 p.;

2) Угода між Урядом України і Урядом Франції про між-народні автомобільні перевезення вантажів від 11 листопада 1992 p.;

3) Угода між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про міжнародне автомобільне сполучення від 13 квітня 1993 p.;

4) Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдо-ва про міжнародне автомобільне сполучення від 20 березня 1993 p.;

5) Угода між Урядом України і Урядом Російської Федера-ції про міжнародне автомобільне сполучення та Протокол до цієї Угоди від 20 березня 1995 p.;

6) Угода між Урядом України та Урядом Королівства Іспа-нія про міжнародні автомобільні перевезення від 16 червня 1995 p.;

7) Угода між Урядом України та Урядом Румунії про між-народне автомобільне сполучення від 29 березня 1996 p., та ряд інших затверджених договорів.

Договори встановлюють вимоги до перевізних документів та їх відповідності загальноприйнятим міжнародним зразкам, а також вимоги до прав водія та реєстраційних документів на автотранспортний засіб. Норми міжнародних договорів мо-жуть визначати порядок здійснення платежів чи умови звіль-нення від них