Норми міжнародних договорів про автомобільні перевезен-ня доповнюють міжнародні угоди, які регулюють питання прикордонного, митного та санітарного контролю. Для вирі-шення питань, не урегульованих цими договорами, застосову-ється національне законодавство.

Міжнародні автомобільні перевезення пасажирів терито-рією України здійснюють відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених по-становою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р.

Законодавство України регулює питання спрощеного пере-тину митних кордонів кількох держав міжнародним авто-транспортом. Це, зокрема, Положення про порядок допущення дорожніх транспортних засобів до перевезень вантажів під митними печатками і пломбами із застосуванням книжки МДП та Інструкція про порядок митного оформлення книжки МДП на товари й інші предмети, котрі перевозяться між мит-ницями з дотриманням процедури МДП, що затверджені на-казами Державного митного комітету України від 6 березня 1995 p. Зазначені документи розроблені відповідно до норм Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із за-стосуванням книжки МДП 1975 p.

Досі відсутня глобальна міжнародна конвенція, яка б регламентувала міжнародні перевезення людей; тому вони здійснюються на основі двосторонніх угод. Щоправда, країни СНД 9 жовтня 1997 р. уклали Конвенцію про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу.

У березні 1978 р. на конференції в Гамбурзі було прийнято Конвенцію ООН про морське перевезення вантажів. Конвенція ООН про морське перевезення вантажів набрала чинності 11 листопада 1992 р. після ратифікації її 20 державами. Використовують її також окремі держави, які формально не є учасницями Конвенції.

Головними нормативними актами, що визначають економічні, організаційні, соціальні та екологічні засади функціонування автомобільного транспорту України є Закон України « Про автомобільний транспорт», Закон України «Про дорожній рух», Постанова Кабінету Міністрів України « Про утворення Державного департаменту автомобільного транспорту» і відповідні програми розвитку мережі автодоріг тощо. Ці нормативні акти були прийняті лише після 2000 року, що свідчить про складність і багатоаспектність законодавчого регулювання цього виду діяльності. У Законі України « Про автомобільний транспорт» задекларовано головні принципи державного регулювання та контролю діяльності автомобільного транспорту, вимоги до персоналу, транспортних засобів і здійснення внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів і вантажів. [ 4, с. 188-189]

Державна політика у сфері міжнародних автомобільних перевезень спрямована на забезпечення і розвиток зовнішньоторговельних зв’язків України, посилення позицій вітчизняних авто перевізників на міжнародних транспортних ринках і на інтеграцію автомобільного транспорту в європейську та світову транспортні системи. У квітні 1999 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу, у грудні 2004 р. — Конвенцію про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажу (КАПП), у вересні 2005 р. — Європейську угоду щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЕУТР), у серпні 2006 р. — Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Це є свідченням поглиблення співпраці з іншими країнами світу і створення сприятливих умов для роботи іноземних і вітчизняних авто перевізників, прискорення інтеграційних процесів, зокрема у сфері розбудови міжнародних транспортних коридорів.

Незважаючи на ряд договорів, які Україна підписала з іноземними країнами для спрощення системи перевезення, вимоги до перевезень в ЄС і в Україні значно відрізняються, наприклад:

1) в Європі загальна маса автопоїзда з вантажем не повинна перевищувати 42 т., а в Україні — 38 т.

2) екологічні норми викиду газу в Україні становить Євро 0, і навіть нижче. В Європейському Союзі такі норми не нижче Євро 2, а у Франції Євро 3.

3) мінімальна висота протектора шин в Європі становить 3 мм, а в Україні майже до повного зносу.

4) технічний стан автомобіля в ЄС контролюється відповідними органами, в Україні це майже не виконується.

5) в ЄС повний митний контроль проходять досить швидко 20 – 30 хв. і у відповідності з законодавством, в Україні згідно з законом – 4 год.

6) В Україні не беруться до уваги сертифікати якості і відповідності, які були надані країною виробником товару;

7) В ЄС вантажний автомобіль повинен бути обов’язково чистим, інакше на водія накладається великий штраф, такі норми недотримуються в Україні;

8) згідно ЄУТР норми роботи і відпочинку водіїв- експедиторів встановлений в Європі і Україні однаковий, відстій автомобіля становить 11 год/добу, 9 год/добу водій повинен працювати, решта часу відводиться на завантажувально-розвантажувальні роботи. В Європі такі норми виконуються і караються значним штрафом, в Україні – ні.

9) норми ввозу пального до Європи становить не більше 600 л пального. Європейці можуть ввозити до України 800 – 1000 л пального, це ставить нас в нерівні умови на ринку транспортних перевезень.

Правила проходження митного контролю встановлені у Митному Кодексі України. Згідно з ним, при проходженні митного контролю водій повинен мати при собі такі документи:

1) СМR;

2) інвойс;

3) експортна декларація;

4) сертифікат якості;

5) сертифікат відповідності;

6) митна декларація М1.

3.2. Проблеми та перспективи розвитку міжнародних

транспортних перевезень в Україні

До подолання кризи основних видів транс-порту України необхідно підходити комплекс-но. Одночасно з оновленням рухомого складу доцільно запроваджувати новітні технології управління транспортними перевезеннями, вводити в дію нові транспортні магістралі, що відповідають світовим стандартам якості пере-везень тощо. Всі ці заходи потребують значних обсягів фінансування, тому слід розробляти програми із залучення приватних інвесторів (як вітчизняних, так і закордонних). Для цьо-го необхідно внести до Земельного кодексу та інших законів України чимало змін. На особ-ливу увагу заслуговує проблема оренди зе-мельних