У перспективі, в процесі тіснішої інтеграції України в європейські і світові соціально-економічні структури, роль авіатранспорту буде зростати. У цьому плані необхідною є реконструкція міжнародних аеропортів, розширення рухомого складу (спрацювання парку літаків Ту-134, Ту-154, Як-42 становлять майже 70%) тощо, створення нових міжнародних аеропортів.

Слід зазначити, що для України досить доцільним є створення національних транспортних коридорів і для забезпечення їхнього функціонування, а саме для переробки контейнерних, контрейлерних та інших вантажів створюються транспортно-складські комплекси (ТСК).

Рис. 3.1. Схема розміщення різних типів транспортно-складських
комплексів на території України.

Сьогодні невідкладним завданням українського Уряду є передача Верховній Раді України для затвердження трьох основних документів:

1) Про першочергові заходи щодо створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів;

2) Про затвердження Концепції створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні;

3) Про затвердження Програми створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні.

Від реалізації проекту створення на своїй території міжнародних транспортних коридорів Україна одержить дуже значний саме транзитний вантажопотік з потенційним обсягом у десятки мільйонів тонн на рік. Звідси, зрозуміло, - і відповідні прибутки.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що Україна просто "приречена" на прискорене будівництво національної мережі МТК. Саме завдяки цьому кроку Україна закріпиться на ринку транспортних послуг у напрямі з Європи на Південно-Східну Азію, створюючи тим самим незворотні передумови реальної власної інтеграції в Європейське співтовариство.

3.3. Транспортно – логістичні кластери як механізм підвищення ефективності міжнародних транспортних перевезень

У сучасних умовах господарювання, коли для досягнення успіху необхідна швидка і гнучка реакція товаровиробника на зміни ринку, одним з найбільш важливих напрямів подальшого розвитку є перехід до нової системи функціонування та управління, яка охоплює діяльність не одного підприємства, а групи підприємств спрямованих на досягнення спільної мети, дозволяючи економити значну кількість різних видів ресурсів. Виходячи з того, що проблема впровадження інновацій та розвитку виробництва досить гостро стоїть перед українськими товаровиробниками, то необхідно розробляти шляхи вирішення даної проблеми. Тобто створення інтегрованих об’єднань допоможе впроваджувати інновації, а саме інвестувати значні обсяги матеріальних, фінансових та трудових ресурсів у розвиток нової техніки та прогресивних технологій.

Кластери - це зосередження в географічному регіоні взаємопов'язаних підприємств і установ в межах окремої галузі"[4]. Кластери охоплюють значну кількість різного роду підприємницьких структур, важливих для конкурентної боротьби, а саме: постачальників спеціального обладнання, нових технологій та послуг тощо.

Кластер підвищує коефіцієнт корисної дії компаній, що входять до його складу. Членство у кластерах і міжфірмових мережах може збільшити продуктивність, рівень інновацій та конкурентоздатність фірм. В межах кластерних структур вдається поєднати два протилежних принципи - конкуренцію і кооперацію. Кластер залишається досить гнучким, щоб дозволити підприємствам-учасникам вільно конкурувати за розширення своєї частки в загальному обсязі продажу, в разі необхідності залучати нових членів, і водночас він організує, координує діяльність через спільне використання інформації, координацію планів та поточної діяльності [15, с.2-4].

Таким чином, кластери – це сконцентровані за географічними ознаками групи взаємопов'язаних компаній, спеціалізованих постачальників та постачальників послуг; фірм у відповідних галузях, а також пов'язаних з їхньою діяльністю організацій у певних галузях, що конкурують, але разом з тим ведуть спільну роботу .

Кластер може складатися з наступних груп учасників: органів влади підприємницьких структур чи компаній; інституцій розвитку співробітництва; дослідних об’єднань; фінансових інституцій .

До найвідоміших кластерів у світі можна віднести [35]: силіконова долина (Каліфорнія, США), у сфері конп’ютерних технологій; американське автовиробництво у Детройті (США); центр нанотехнологій, біотехнологій, відновлювальних джерел енергії та цифрового друку у Нью-Мексико (США);

Бангалор (Індія), програмне забезпечення; долина Дахран (Саудівська Аравія), енергетика; Лондонський фінансовий сектор, Сіті (Східний Лондон, Великобританія); Лондонський поштовий та логістичний центр Сохо (Лондон, Великобританія), авіаційна та космічна галузь у Тулузі (Франція); контейнерний порт Роттердаму (Нідерланди); технологічний парк, машинобудування для друкарської галузі Гейдельберг (Німеччина); центр діамантів у Антверпені (Бельгія).

Кластери можуть об'єднувати як невелику, так і значну кількість підприємств, а також формуватися з великих та малих фірм у різних сполученнях і співвідношеннях. До них доцільно віднести: географічну концентрацію компаній, що працюють у певному напрямку бізнесу; конгломерацію великих та малих фірм, частина з яких є власністю іноземців. Кластери виникають у традиційних базових галузях, високотехнологічних напрямках, виробничо-комерційному секторі і в сфері послуг.

Для оптимальної роботи з клієнтами чи замовниками, доцільно сформувати кожному кластеру сервісну систему, акцентуючи увагу на наступному:

1) сучасний маркетинг та добре налагоджені схеми комунікації, наприклад - щодо зв’язків з громадськістю, потрібні для продажу продукції чи послуг учасників кластеру, включаючи стимулювання експорту кластеру;

2) проведення заходів щодо навчання та підвищення кваліфікації учасників кластеру може покращити ефективність досліджень та розвитку, пов’язаних з видами продукції чи послуг кластеру;

3) актуальна інформація про тендери (пропозиції) на рівні кластеру сприятиме появі та реалізації проектів співробітництва між учасниками кластеру;

4) вірно вибрана лінія поведінки учасників кластеру в ринкових умовах може значно покращити фінансове забезпечення кластеру. [ 30]

В Україні перші спроби запровадити концепцію бізнес-кластерів почалися у 1998 р. Ця концепція була повністю новою для України на той час. Створення

і діяльність