послідовності; узгодженості; надійності; адекватної якості; відкритості; прогресивності; відповідності державній транспортно-економічній політиці та ефективності.
Ефективність транспортного економічного кластеру – це відносний показник, що показує співвідношення результатів і витрат, пов’язаних з використання засобів виробництва, робочої сили, підприємницьких здібностей при наданні транспортних послуг певної якості в умовах лімітованих ресурсів і безмежних потреб.
Таким чином, підвищення ефективності функціонування вантажних автотранспортних підприємств і об’єднання їх наряду з іншими підприємствами у транспортно-економічний кластер сприятиме якісно новому рівню розвитку взаємозв’язків між підприємствами регіону, в тому числі транспортних, покращенню інвестиційної привабливості та території.
Отже, нові для України форми транскордонного співробітництва – транскордонні кластери та транскордонні об’єднання, створені за участю регіональних кластерів, добре поступово впроваджувати та регулювати їх діяльність, спочатку на локальному рівні, а потім поширювати успішний досвід на регіональний рівень міжнародного співробітництва. Аналізуючи зарубіжний досвід щодо транскордонних кластерів та інших форм транскордонного співробітництва, можна отримати оптимальне впровадження різних форм транскордонного співробітництва відповідно до національних інтересів України та вимог часу.
ВИСНОВКИ
Сучасний світовий ринок транспортних послуг є складним структурованим комплексом, який охоплює транспортні перевезення абсолютно всіх країн світу та забезпечує безперервне функціонування міжнародного товарообороту та перевезень. Найбільша частка цього ринку належить країнам з найбільш розвиненим транспортним комплексом – країнам Західної Європи, Сполученим Штатам Америки, Канаді, Японії, Росії.
Для ефективного функціонування даної системи країни-лідери ринку встановлюють певні регулятивні норми та стандарти, які затверджуються міжнародними економічними організаціями та урядами чи відповідними відомствами цих країн.
За останні 30 років ринок транспортних послуг розвинувся більше, ніж за попередні декілька століть, з’явилися нові види послуг, новітні досягнення науки та технологій були втілені для вдосконалення функціонування системи надання послуг, пов’язаних із транспортними перевезеннями, змінилися правила та умови роботи транспортної системи світу. Сьогоднішні величезні обсяги ринку транспортних послуг пояснюються не тільки збільшенням кількості населення світу, але й збільшенням попиту на товари та послуги: сучасна цивілізація є цивілізацією швидкого та безперервного споживання товарів, які швидко оновлюються та вдосконалюються; сучасний покупець не буде задоволений товаром, який вже має більш сучасний та кращий за всіма показниками аналог, тому завдання міжнародної системи транспортних послуг – задовольнити цю потребу в найкоротші строки та найкращим чином.
Станом на сьогоднішній момент, стан сучасного ринку транспортних послуг можна назвати відносно стабільним, але через 7-9 років ситуація докорінним чином зміниться. Науково – технологічний прогрес призводить до поступової реорганізації системи транспортних послуг у зв’язку із зміною пріоритетів у світовій транспортній систем. З причини того, що з плином часу змінюються ролі провідних типів та систем транспортування товарів, послуг та людей, змінюється роль та значення певних окремих різновидів транспортних послуг, що надаються.
Сучасний світовий ринок транспортних послуг має як проблеми, так і широкі перспективи для розвитку, які були детально описані в третьому розділі.
Автомобільний транспорт розвивається прискореними темпами, особливо в ринкових умовах, як найбільш масовий вид транспорту для перевезення пасажирів і вантажів будь-якої вартості, у тому числі дорогих, на короткі й середні відстані, а також забезпечення роздрібної торгівлі, малого бізнесу, систем промислової логістики. Він може бути єдиним видом транспорту в сільськогосподарських регіонах під час перевезення пасажирів і вантажів. Автомобільний транспорт має саму широку сферу використання: у місті, у міжрегіональному, міжміському й міжнародному сполученні як самостійний або для підвозу-вивозу до магістральних видів транспорту.
Досліджуючи організацію управління міжнародними транспортними перевезеннями на ПП Шкварок Р.Д., стало зрозуміло, що міжнародні перевезення як в Україні в цілому, так і в нашому регіоні, розвиваються досить повільними темпами. Щоб ефективно працювати перевізники дуже багато працюють, ставлять перед собою ціль і незважаючи на певні перешкоди, що виникають, стрімко йдуть до неї .
На мою думку, щоб міжнародні перевезення розвивались швидкими темпами, необхідно:
1) внести зміни до законів України. В міжнародній практиці ПДВ має 0 ставку від місця замитнення до місця розмитнення. В Україні до кордону нараховується ПДВ в розмірі 20%, що ставить українських перевізників в менш вигідні умови для проведення діяльності. Пропоную усунути цю несправедливість і прийняти закон, який б зрівняв права наших перевізників з іноземними.
2) змінити відношення податкової інспекції до перевізників. Відшкодування ПДВ проводиться з великими запізненнями після виснажливих щомісячних перевірок, тоді як за кордоном цей податок відшкодовується автоматично.
3)покращити митний контроль. На погранпереходах є по шість колій для перевірки транспорту та оформлення митних документів, але дуже часто працює одна або дві, що зумовлює багатокілометрові та кількадобові черги, що значно збільшує витрати на здійснення перевезення ( відрядні і зарплата водія, кредиту за основні фонди та інші накладні витрати).
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про автомобільний транспорт»№ 2344-ІІІ. від 5.04.01 р.
2. Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств. Підручник для вузів. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 580 с.
3. Гриневецький С.Р. Транспортні коридори: перспективи для регіону. – 2008- № 6-7. – с 7-11
4. Гринів Л.С, Кічурчак М.В., Національна економіка: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2009. – 464 с.
5. Голіков А.П., Економіка України: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2009.-286 с.
6. Горленко І.О, Економічні райони України: Посібник.– К., 2009. – 205 с.
7. Дідківський М.І., Зовнішньоекономічна діяльність підприємства. Навчальний посібник / - К.: Знання, 2006.- 462 c.
8. Должанський І.З, Конкурентоспроможність підприємств: Навч. Посібник. – ЦУЛ., 2007. – 360 с.
9. Дахно І.І., Міжнародне економічне право.- К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 272 с.
10. Долішній М., Україна – ЄС, перспективи регіональної інтеграції