Пасажирськими літаками за 12 місяців 2009р. перевезено 2470,7 тис. пасажирів (100,1% до січня–грудня 2008р.). Пасажирооборот склав 4243,9 млн.пас.км (94,5% від рівня січня–грудня 2008р.).

Рис. 2.2. Пасажирооборот підприємств транспорту

( кумулятивно у % до відповідного періоду минулого року )

Водним транспортом за період пасажирської навігації 2009р. перевезено 342,4 тис. пасажирів (95,0% до січня–грудня 2008р.), у т.ч. у закордонному сполученні 1,7 тис. пасажирів (45,9% від рівня січня–грудня 2008р.). Пасажирооборот, виконаний пасажирськими суднами, досяг 43,4 млн.пас. км (у 1,8 разів більше, ніж у січні–грудні 2008р.) у т.ч. у закордонному сполученні 4,7 млн.пас.км (у 5,8 разів більше, ніж у січні–грудні 2008р.).

Відправлення пасажирів залізницею у січні–грудні 2009р. зменшилось на 4,3% в порівнянні з відповідним періодом минулого року.

Наявність розгалуженої мережі автомобільних доріг та їх технічний стан є важливими показниками цивілізованості суспільства, оскільки суттєво впливають на: темпи розвитку суспільства; рівень витрат з перевезення вантажів та пасажирів; швидкість перевезень; якість і ціну перевезеної продукції; мобільність, зайнятість і рівень доходів населення; транспортну доступність населених пунктів та соціальних об`єктів; екологічний стан навколишнього середовища.

Але в Україні лише близько третини автошляхів з твердим покриттям мають капітальний тип покриття, переважно на шляхах загальнодержавного і міждержавного значення. При цьому переважає перехідний тип покриття (гравійні, шосе, асфальтовані, бруківки). В сільській місцевості важливе значення мають автошляхи місцевого та внутрішньогосподарського підпорядкування. Майже 30% цих автошляхів не мають ще твердого покриття і в період несприятливих погодних умов становляться слабопрохідними. Внаслідок цього народногосподарський комплекс України, і зокрема галузі АПК, мають великі матеріальні збитки.

В останні роки позначилась чітка тенденція збільшення ролі іноземних автоперевізників на українському ринку транспортних послуг.

Це пояснюється наступними причинами:

1. практично кожна іноземна транспортна компанія, що виходить на український ринок, має свого партнера-експедитора. З цієї причини її водії майже ніколи не в'їдуть у нашу країну, не маючи планового зворотного завантаження. У цих умовах в іноземного перевізника з'являється можливість конкурувати з українським колегою за критерієм вартості т. зв. "кругорейсу".

2. У випадку перевезень коштовних вантажів, необхідності строгого дотримання встановлених термінів доставки, нерідко перевага замовника віддається іноземному перевізникові або експедиторові. Причина одна - відносно низька ціна не завжди компенсує низьку якість послуг українського партнера.

3. Серед іноземних перевізників немає такого масового явища, як багаторазовий перепродаж інформації про наявність вантажів і вільного транспорту. У результаті цього, а також поступового зближення цін споживаних на транспорті ресурсів зі світовими, можна впевнено говорити, що навіть в умовах масового демпінгу цінова конкурентноздатність українських транспортних послуг знижується.

Доцільно наголосити на тому, що Україна має усі передумови для створення потужної системи транзитних перевезень на міжнародному рівні і, як наслідок, збільшення обсягу транзиту вантажів. Так, наша держава має низку переваг перед іншими європейськими країнами, оскільки територією України проходять найкоротші сухопутні, морські та повітряні шляхи сполучення, що зв’язують Європу та країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Саме завдяки своєму надзвичайно вигідному географічному розташуванню країна має найвищий в Європі транзитний рейтинг – 3,11. .
Основні положення щодо розвитку транзитних перевезень територією України втілені у Комплексній програмі утвердження України як транзитної держави на 2002–2010 рр.. У цьому Плані для забезпечення реального його виконання встановлено перелік основних законодавчих актів, які повинні бути прийняті для забезпечення ефективного впровадження Комплексної програми в Україні.
За своєю економічною суттю транзит – це експорт транспортних послуг, що надаються національними компаніями вантажовласнику і перевізнику під час проходження вантажу і транспортного засобу територією України . Набір цих послуг постійно розширюється й удосконалюється та залежить від рівня національної транспортної системи, її інфраструктури, а відповідно змінюється й визначення терміна «транзит» на нормативному рівні. [ 33, с. 392]

Карпатський економічний район включає 4 області: Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську і Чернівецьку. Він розташований на крайньому заході України і межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. Прикордонне положення, специфічні природні умови значною мірою вплинули на формування його народногосподарського комплексу.

Регіон займає площу 56,6 тис.кв2 або 9,4 % території України. Географічне положення району досить вигідне, оскільки він знаходиться у центрі Європи на перетині транспортних шляхів із заходу на схід та з півночі на південь.

Відмінність Карпатського економічного району від інших районів є переважання транспорту і зв’язку: майже одна третина основних фондів експлуатується в чотирьох областях, що викликано походженням міжнародних транспортних коридорів і шляхів республіканського значення через їх територію.

Карпатський економічний район перетинає в усіх напрямках густа сітка залізничних і автомобільних шляхів. Головні з них виходять на західний кордон України в Польщу, Угорщину, Словаччину, Румунію, Молдову. Міжнародний аеропорт м. Львова з’єднує регіон з багатьма країнами світу. Гірські річки використовуються як засіб для транспортування лісу. Морський транспорт представлений дуже слабо. Через район проходять міжнародні транспортні коридори №3, №5, «Європа-Азія», «Балтійське море-Чорне море». [ 12, с 169-170]

До головних автомобільно-залізничних вузлів відносяться Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород, Калуш, Дрогобич; автомобільно-залізнично-авіаційних — Львів; автомобільно-залізнично-трубопровідних — Стрий, Мукачеве; автомобільно-трубопровідних — Долина; трубопровідних — Дашава.

На кордоні Карпатський економічний район має 44 перехідних пункти пропуску: 26 залізничних, 14 автомобільних, 4 авіаційних.

Вантажні і пасажирські перевезення здійснюються в основному автотранспортом, чому сприяє розгалужена мережа автодоріг з твердим покриттям. Головні