З метою вдосконалення порядку підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями, підвищення ефективності використання коштів цих організацій Кабінет Міністрів України Постановою „Про порядок підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями” від 10 жовтня 2001 р. N 1317 постановив затвердити „Порядок підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями”.

Цей Порядок регулює питання підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями (далі - проекти), за винятком Міжнародного валютного фонду, у рамках яких Україна несе зобов'язання згідно з міжнародними договорами.

Для підготовки та реалізації проектів можуть залучатися технічна і фінансова допомога від країн та організацій-донорів, міжнародних фінансових організацій (далі - МФО), внески підприємств, організацій, а також кошти державного та місцевих бюджетів.

Проекти, включені до плану співробітництва України з МФО та стратегій допомоги МФО Україні, готуються і реалізуються згідно з договорами між Україною та МФО, законодавством та цим Порядком.

Пропозиція щодо ініціювання проекту повинна включати: визначення проблеми, яка повинна бути розв'язана внаслідок реалізації проекту; цілі проекту та результати, які передбачається досягти; орієнтовний план реалізації проекту з визначенням конкретних етапів та цілей, які передбачається досягти на кожному етапі; показники, що дадуть змогу оцінити результати впровадження проекту та досягнення його цілей; ресурси, потрібні для реалізації проекту, та напрями їх використання, включаючи обсяг і характер зобов'язань держави; орієнтовний графік фінансування проекту за рахунок коштів позики МФО та джерел спільного фінансування проекту; попередні техніко-економічні розрахунки, якщо вони необхідні для обґрунтування та пояснення проекту.

3. Визначення стандартів (ДСТУ, ТУ тощо)

Декрет Кабінету Міністрів України « Про стандартизацію і сертифікацію» №46-93 від 10.05.1993 (в редакції Закону N 543-IV від 20 лютого 2003 року) визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України.

Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Стаття 4 Декрету має назву „Категорія нормативних документів із стандартизації”, в ній, зокрема, відзначено:

Нормативні документи із стандартизації поділяються на: державні стандарти України (ДСТУ); галузеві стандарти (ГСТ); стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок; технічні умови (ТУ); стандарти підприємств.

До державних стандартів України прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Порядок розроблення і застосування державних класифікаторів установлюється Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів.

Як державні стандарти України використовуються також міждержавні стандарти, передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня 1992 року (надалі - міждержавні стандарти).

Республіканські стандарти Української РСР (РСТ УРСР) застосовуються як державні до їх заміни чи скасування.

1. Державні стандарти України розробляються на: організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, а саме: організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин; вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструмент, деталі кріплення тощо); складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, оборона тощо); продукцію міжгалузевого призначення; продукцію для населення та народного господарства; методи випробувань.

2. Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги.

До обов'язкових належать: вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища і вимоги до методів випробувань цих показників; вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми і правила; метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань; положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції; поняття і терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації, способи визначення складу відходів та їх небезпечності, методи контролю за станом об'єктів поводження з відходами, вимоги щодо безпечного для довкілля та здоров'я людини поводження з відходами, а також вимоги щодо відходів як вторинної сировини.

3. Обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо: це передбачено чинними актами законодавства; ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції; виготівником (постачальником) продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам.

Державні стандарти України затверджуються Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури.

Галузеві стандарти розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Обов'язкові вимоги галузевих стандартів підлягають безумовному виконанню підприємствами, установами