Основний канал збуту дешевої біжутерії — спеціалізовані лотки, через які реалізується близько 60% товару (у натуральному вираженні). У роздрібних магазинах такий товар продається повільно. Середня за ціною біжутерія реалізується, в основному, в галантерейних магазинах, магазинах одягу, універмагах, і обсяги її продажів ростуть.

Вишукані прикраси реалізуються винятково в престижних магазинах, бутиках, де продається одяг цих же торговельних марок. В основному елітарний товар розрахований на шанувальниць того або іншого будинку моди. Біжутерія продається на лотках і в магазинах з торговельною націнкою не менш 100%. У популярних магазинах виторг складає не менш 1 тис.грн. у день. У бутиках і ювелірних магазинах біжутерію можна реалізовувати з націнкою 150-200%. Середній виторг — 3-4 тис.грн. у день. У передсвяткові дні виторг досягає 5 тис.грн.

Тобто напрошується висновок, що ринок біжутерії починає розвиватися, і причому досить стрімко.

Так згідно прогнозів цього року можливий істотний ріст продажів біжутерії за середніми цінами — на 20-30%. У той же час поступово буде скорочуватися реалізація дешевої китайської і корейської біжутерії, особливо — у великих містах.

Не виключено розширення асортименту за рахунок українських виробів, адже українські підприємства мають намір збільшити випуск такої продукції.

1.2. Поняття ювелірних виробів та їх виробництво в Україні

Особливе місце в групі прикрас відведено ювелірним виробам.

Ювелірні вироби – це особлива група товарів. Більшість з них, як і біжутерія, мають винятково декоративне значення. До ювелірних товарів відносять вироби з дорогоцінних металів, а також високомистецькі виробу з недорогоцінних металів і сплавів, каменю в сполученні з каменями-самоцвітами природного і штучного походження.

Наші головні постачальники такого виду прикрас на українському ринку є Львівський державний ювелірний завод, Київський ювелірний завод, Харківські й Одеський ювелірні заводи, ряд інших підприємств, що також працюють на цьому ринку багато десятиліть і зарекомендували себе вищою якістю виробів як сучасного, так і класичного дизайну як із золота, так і зі срібла, як з різними вставками з дорогоцінних каменів на білому золоті, інших прикрас з каменями, так і з гладкого золота, ланцюжків, браслетів, кулонів, брошок, кольє.

Лише в одного заводу — Львівського державного ювелірного заводу —асортиментний фонд складає близько 1500 видів ювелірних виробів. Щомісяця в середньому цей завод переробляємо 100 кг золота.

Крім того у торговельну мережу надходять прикраси зарубіжних підприємств, в тому числі ювелірні вироби Калінінградського, Ризького і деяких інших ювелірних заводів ближнього та дальнього зарубіжжя.

Ринок дорогоцінних металів та каменів є контрольованим державою і ціни на вироби з таких металів або каменів регулюються державою.

Так у 2000-2002 роках Національний банк здійснював закупівлю дорогоцінних металів за такими цінами (гривень за 1 м металу в чистом вигляді, без ПДВ): золото - 50,30, срібло - 0,75, платина - 75,50.

Аналізуючи діяльність ринку прикрас за останні два роки слід відмітити, що зміни, які відбулися вказують на стрімкий ріст популярності ювелірних виробів та прикрас з дорогоцінним камінням. Позитивно можна відзначити зменшення вікового цензу покупців ювелірних прикрас. Якщо раніш ювелірними виробами цікавилися люди у віці 25 років і більше, те зараз ювелірні прикраси усе більше купують молоді люди у віці від 18 до 24 років. Серед людей старшого віку велика частина 48% покупок ювелірних виробів приходиться на жіночу половину населення в порівнянні з 36% чоловічого населення. У теж час, чоловіка роблять більш дорогі покупки.

Розділ 2. Особливості технології виготовлення ювелірних прикрас ЗАТ “СаяМат”

2.1. Організаційно-економічна характеристика ЗАТ “СаяМат”

Об’єктом дослідження при написанні курсової роботи було обрано ЗАТ “СаяМат”.

Товариство діє на основі Законів України “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства” та інших нормативних актів, що регулюють підприємницьку діяльність, Статуту підприємства та локальних нормативних актів.

Акціонерне товариство може поєднувати в собі велику кількість учасників, які, як правило, не мають між собою особистих зв'язків. Зазначена обставина зумовлює необхід-ність організації усієї маси учасників з метою забезпечення їх функціонування як одного цілого - товариства, що об'єднало їх. Для цього потрібні органи, за допомогою яких акціонерне товариство, як юридична особа, спроможне бу-ло б здійснювати управління як внутрішніми (тобто таки-ми, що складаються всередині товариства), так і зовнішні-ми відносинами (останні мають місце у стосунках з третіми особами).

До органів акціонерного товариства належать:

загальні збори товариства (акціонерів);

виконавчий орган - правління або інший орган, передба-чений статутом АТ;

спостережна рада (рада товариства), що представляє інтереси акціонерів у перерві між загальними зборами, ор-ганізує та контролює діяльність виконавчого органу;

контрольний - ревізійна комісія, що контролює фінансо-во-господарську діяльність виконавчого органу (акціонерне законодавство ряду країн не визнає за ревізійною комісією статусу органу товариства).

Управління справами акціонерного товариства здійсню-ється на таких засадах: розмежування компетенції між органами товариства:

а) загальними зборами товариства - його вищим «законо-давчим» органом, який приймає найбільш вагомі для това-риства і обов'язкові для інших його органів, їх посадових осіб та акціонерів товариства рішення;

б) виконавчим орга-ном - правлінням, яке виконує або організує виконання рі-шень загальних зборів товариства, здійснює управління по-точною господарською діяльністю товариства, а голова цього органу (правління) представляє інтереси товариства у відносинах з третіми особами;

в) спостережною