Товарознавча характеристика чорного байхового чаю

Зміст

Вступ

Товарознавство – це наукова дисципліна, предметом якої є споживна цінність товарів.

Продовольчі товари забезпечують постійну фізіологічну потребу людини в харчових речовинахдля нормальної життєдіяльності, тому вони мають харчову (поживну) цінність.

Якість продукції відіграє вирішальну роль на конкурентному ринку продовольчих товарів. Вивчення факторів, що впливають на конкурентноспроможність, якість продовольчих товарів і їй безпеку та нормативних документів, що регламентують і засвідчують якість, єх неодмінною умовою для успішного забезпечення торговельної діяльності.

Втрати товарів у сфері товарообігу зумовлені їх властивостями, здатністю до зберігання і залежать від дотримання умов зберігання. Зменшити втрати товарів і збільшити прибутковість торгівлі можна тількигрунтовно вивчвши властивості товарів, природу, джерела їх втрат, здатність до короткотермінового або тривалого зберігання.

Спеціалістиоргівлі повинні вивчати , прогнозувати і формувати попит населення на продовольчі товари, проводитимаркетингові дослідження в пошуках якісних, конкурентноспроможних товарів, здійснювати їх розподіл з урахуванням попиту, умов транспортування, зберігання і продажу через роздрібну торговельну мережу. Без знань властивостей продовольчих товарів неможливо забезпечити процес товаропросування і збуту, оцінити прибутковість цієї діяльності.

Товарознавство – це наука про характеристики товару, що визначають їхню споживчу вартість і фактори забезпечення цих характеристик. Предметом товарознавства є споживні вартості товарів.

Задачі товарознавства:

1. Керування асортиментом товарів.

2. Оцінка якості товарів (у тому числі нових вітчизняних і імпортних).

3. Установлення принципів і методів товарознавства його наукові основи, що обумовлює.

4. Систематизація товарів шляхом раціонального застосування методів класифікації і кодування.

Ціль товарознавства полягає у вивченні основних характеристик складових товару та його споживної вартості, а також їхня зміна на всіх етапах товароруху.

Предметом даної курсової роботи є дослідження товарознавчої характеристики чорного байхового чаю. Метою роботи є аналіз основних складових чорного байхового чаю та їх зміна на етапах товароруху.

Як відомо, чай – один з найбільш поширених тонізуючих напоїв на земній кулі. Він має приємні смакові властивості, втамовує спрагу, сприятливо впливає на діяльність багатьох органів, нормалізує оббіг речовин.

Чай виготовляють з молодих верхівкових пагонів (флешей) вічнозеленої чайної рослини. Основними виробниками є Індія, Китай, Шрі Ланка, Японія, Індонезія, Грузія.

В даній курсовій роботі досліджено такі питання як: історія походження чаю, хімічних склад та корисність чаю, характеристика сировини, яка використовується для виробництва чаю, виробництво чорного байхового чаю, пакування, маркування та зберігання чаю, а також вивчено товарознавчу характеристику чогного байхового чаю на прикладі продукції підприємства “Мономах”.

1. Походження та історія чаю

Чай, готовий до заварювання, - це оброблене листя вічнозеленої рослини Camellia sinensis, яка росте у субтропічному і тропічному кліматах. Батьківщиною чаю є тропічна Азія, де його кущі існують у дикому вигляді. Китайці були першими, хто виявив чудодійний ефект чаю і почали його культивувати. Існує легенда, що казкові властивості чаю відкрив ще у 2737 р. до н.е. китайський імператор Шень Нун, коли в його чашу з гарячою водою впав зелений лист чайного дерева, біля якого він відпочивав. Географічним місцем походження чаю є Південно-Східна Азія, звідки й поширились по всьому світу його вживання, а потім культивація. Зараз чайні плантації є на островах Індонезії, в Африці, Індокитаї, Південній Америці, на Близькому Сході [1, с. 12].

Розповсюдження чаю у світі було занадто повільним. Перші три тисячоріччя історії чаю пов'язані тільки з "закритою" Піднебесною імперією. Китайці вживали лише зелений чай, чорний, більше орієнтований на західний смак, з'явився значно пізніше. Лише в 9 столітті вживання чаю поширилось на Тібеті та в Японії, де він швидко став культовим напоєм у церемоніальних медитаціях. Вважається, що в Європу чай завезли у 1517 році португальці. Потім з 1606 року, чай завозила голандська Ост-Індська морська компанія. Це був дуже дефіцитний і тому коштовний товар, який більше вживали як терапевтичний засіб. І тільки з середини 19 сторіччя, після початку масового виробництва чаю в британських колоніях - Індії та Цейлоні, він стає популярним щоденним напоєм.

Росія відкрила чай в 1638 році, коли цар Михайло Федорович караваном отримав його в подарунок від монгольського хана. "Китайський" напій мав при дворі великий успіх, але "народним" він став лише через 200 років. У тому ж 17 столітті емігранти зі Старого Світу привезли чай в Америку, де його також почали вирощувати у декількох південних країнах.

У природі існують три підвида чайного куща - ассамський, китайський і їх гібридний сорт - індокитайський. Китайський чай в дикому вигляді досягає 3 метрів і живе близько 100 років. Він стійкий до холоду і може рости на висоті більше 2 тисяч метрів. Ассамский підвид має більше листя, але не таке міцне як у китайського. Він може жити до 60 років, а висота його досягає 20 метрів. Такий чай росте у придгіррях, де випадає багато опадів. У природі цей підвид зустрічається у східній Індії - на кордоні з Китаєм. Взагалі види чаю змінюються залежно від висоти, на якій він росте. Кожний регіон походження має свої різновиди цієї чарівної рослини, які пристосовані саме для цього клімату і мають свої власні характерні риси. Зараз, дякуючи вмілим схрещенням, селекціонери отримують сорта чаю, які здатні рости при більш суворих умовах і мати чудові властивості. Але де б чай не ріс, йому потрібно як найменьш 5 годин сонячного світла на день, достатня кількість опадів, багатий грунт і уважний людський догляд. Як раз гармонійний