R2 Р = Г2 П2 (з спинки) =5,2 см

О1 О3 = Ѕ О О = 4,6 см

О2 О4 = Ѕ О О2- 2 = 2,6 см

Р1 Р3 = Г3 П3 (з пілочки) = 4,3 см

О Л = Ѕ Др + 2 = 30,5 см

П о.р. = 8 см

П д. р. = 2 см

П о. з. = 6 см

Побудова середини спинки.

А А0 = 1 см

А0 А01 = 0,5 см

Т Т 0= 2 см

Б Б0 = 3 см

Л2 Л3 =

Л1 П4 =

Н4 Н3 = 1/3 Оз+Поз = 18 см

Р2 Р5 = Р2 Р 4= 5 см

Л3 Л 6= Л3 Л5 = 3 см

Н4Н6 = Н4 Н7 =

Р3 Р7 = Р3 Р6 =5 см

Л3 Л5 = Л3 Л6 = 3см

Л4 Л7 = Л4 Л8 = 3 см

Н3 Н2 = Н2 Н4= 15 см

Н2 Н5 = Н2 Н6 = 7 см

Розрахунок і побудова коміра

Н Н1 = L гс + Lг.піл. = 25 см

Н Н0 = 1,5 см

Н1 Н2 = 1 см

Н0 В = 8 см

В1 В2 = 5 см

В2 В3 = Ѕ В В2 = 15 см

В3 В4 = 0,5 см

6. Моделювання виробу.

Сучасна мода як і людське життя різноманітна. Знайти свій неповторний стиль, форму непросто, як і розробити сучасні моделі одягу. А сучасний гарний одяг неможливо спроектувати без урахування принципів художнього моделювання одягу.

Якість сучасного одягу значною мірою залежить від організації прикладної діяльності спеціалістів швейного профілю. Важливе місце відводиться моделюванню одягу, головним завданням якого є технічне та художнє проектування з урахуванням національних традицій, стилів та правил сучасної моди.

Найпоширенішими способами технічного моделювання – є прикладний і шаблонний.

За прикладним способом на основу викрійки наносять необхідні фасонні лінії, відповідно до яких деталі, розрізають, розширюють або звужують, а попередне розміщення виточки основи закривають.

У випадках коли необхідно змінити форму виробу, використовують паралельне та розширення або звуження деталей одягу.

Розробка будь-якої моделі передбачає врахування змісту понять про одяг та вимоги, що висуваються до нього. Під поняттям “одяг” розуміють покриття, яке захищає тіло людини від атмосферного впливу, забезпечує умови для ефективних рухів, прикрашає його зовнішній вигляд та відображає індивідуальність особливості.

7. Розкладка лекал на міліметровці.

Є два способи розкладки лекал: “Взгин” та “Врозворіт”. Вданому випадку використовуєм розкладку лекал “Взгин”. Цей метод є ефективним та економічним. Для цього необхідно визначити площу лекал:

1-ий спосіб – геометричний спосіб визначення площі лекал, полягає в тому, що кожне лекало, ми розбиваємо на геометричні фігури. Визначаємо площу кожної з цих фігур, додаємо і визначаємо площу лекал на вибір. При цьому додається процент випадків і визначається експериментальна розкладка лекал (розхід тканини на вибір).

2-ий спосіб – комбінований спосіб визначення площі лекал, полягає в тому, що більшу площу лекал ми визначаємо, як площу прямокутника, а вигнуті частини (складні) лекала при цьому площу ми визначаємоза допомогою площіметра.

Механізований спосіб визначення площі, лекал здійснюється за допомогою машини “ІЛ”.

№ п/п | Назва деталей | Кількість деталей

Плащ

1. | Пілочка | 2 деталі

2. | Спинка | 1 деталь (з 2 частини)

3. | Верхня частина рукава | 2 деталі

4. | Нижня частина рукава | 2 деталі

5. | Верхній колір | 1 деталь

6. | Нижній комір | 1 деталь (з 2 частин)

7. | Підборт | 2 деталі

До деталей підкладки відносяться:

1. | Пілочка | 2 деталі

2. | Спинка | 1 деталь (з 2 частин)

3. | Верхня частина рукава | 2 деталі

4. | Нижня частина рукава | 2 деталі

5. | Вішалка | 1 деталь

8. Література.

1. В.О Радкевич “Моделювання одягу” Київ “Вікторія” 2000р.

2. Є.Я. Борецька, М.М. Боринський, А.П. Пухальська “Моделі одягу”

Львів, видавництво “Світ” 2000р.

3. Н.В. Баграченко, В.П. Головінов, Н.М. Наменєва “Технологія виготовлення жіночого одягу”. “Вікторія” Київ, 2000р.

4. Є.Я. Борецька, І.І, Пацюковська, Б,Б, Праць “Легкий жіночий і дитячий одяг” Київ, “Вища лекала” 1995р.

5. Є.Я. Юдина, М.А. Євтушенко, О.А. Цер. “Шийте самі” Санкт-Петербург “Культ-інформ-прес”.

6. М.А. Голівка, В.М. Михайлець, А.М. Ямкальська “Обробка деталей швейних виробів”

7. В.Г. Сивак, О.К. Калініна, Г,М, Варламова “Легке пошиття” Київ “Час” 1994р.

8. А.С. Кузнецова, О.І. Кезик “Старим речам – нове життя” Київ “Будівельник” 1994р.

9. Журнал “Бурда”.