ПЛАН

Вступ

Розділ I. Загальні поняття

Поняття вогнестрільної зброї

Поняття холодної зброї

Поняття бойових припасів та вибухових речовин

Поняття носіння і зберігання

Поняття придбання, виготовлення і збуту

Розділ II. Правове регулювання носіння і зберігання зброї

Порядок поводження зі зброєю юридичними особами.

Порядок поводження зі зброєю громадянами.

Права органів внутрішніх справ при виявленні порушень правил дозвільної системи

Розділ III. Кримінальна відповідальність за порушення встановленого порядку поводження зі зброєю.

Характеристика складу злочину.

Особливості кваліфікації

Підстави звільнення від кримінальної відповідальності

Висновок

Список літератури

ВСТУП

З розпадом СРСР різко ускладнилась кримінальна обстановка на величезній території. І якщо в часи “застою” кожний постріл в людину вважався надзвичайною пригодою, то зараз на таке часто-густо взагалі не звертають уваги. “Радянські громадяни в минулому” ретельно забули фурмулу, згідно якої “людина людині – друг, товарищ і брат”. Воні стріляють один в одного в побутових сварках і бандитськіх налітах, в міжнаціональних і кримінальних “розборках”, а то і просто починають стріляти в оточуючих в стані сп’яніння або внаслідок психічного розладу.

Чи є дана тема актуальною на сьогодняшній день? Сьогодні озброєння країни - факт очевидний. Лише торік із застосуванням вогнепальної зброї було скоєно 1877 злочинів, що вдвічі більше, ніж 1995 року.

Щороку органи внутрішніх справ разом зі службою безпеки України при розкритті бандитизму, пограбувань та розбійних нападів вилучають у злочинців сотні одиниць вогнепальної зброї, лише незначна частка котрої мала реєстрацію (мисливські рушниці тощо), а інша — незаконно придбана. Як правило, потерпілі від цих злочинів не мали зброї й не змогли дати відсіч, захистити своє життя, здоров'я, честь і гідність.

Такі факти свідчать, з одного боку, про те, що злочинці активно використовують вогнепальну зброю для скоєння злочинів, а з другого — що населення нашої держави поки що не має можливості придбати для своєї оборони від злочинних посягань вогнепальну короткоствольну нарізну зброю. Справа в тому, що зброя, яка призначена для спеціального ураження людей, торгуючими організаціями не продається. Таку зброю отримують лише певні особи, як табельну чи службово-штатну.

У зв'язку з цими та іншими обставинами деякі громадяни незаконно купують вогнепальну зброю задля оборони себе і близьких від злочинних нападів. Все це тягне серйозні кримінально-правові наслідки, про які треба знати.

Треба знати й про існуючий дозвільно-правовий режим виготовлення, придбання, носіння, зберігання, обліку, пере-везення та використання вогнепальної й іншої зброї, а також встановлений порядок видачі суб'єктам підприємницької ді-яльності ліцензій на виробництво, ремонт, реалізацію спор-тивної, мисливської вогнепальної та холодної зброї, спецзасобів індивідуального захисту.

Однією з головних причин заборони на володіння вогнепальною зброєю широким колом громадян є позиція МВС України відносно того, що автоматич-на і напівавтоматична вогнепальна зброя армійських зразків (пістолети, револьвери) є найбільш небезпечною для суспіль-ства, і надання громадянам права користування нею може негативно вплинути і на без того складну криміногенну обстановку в Україні та потягнути за собою інші негативні наслідки. Про таку точку зору детально йтиметься далі. А тепер доцільно розглянути: що ж є зброєю в правовому розумінні та хто має право користуватися нею, яку відповідальність передбачено законодавством за незаконне поводження зі зброєю.

ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Існує декілька визначень зброї та її видів. У загальному розумінні, зброя – це пристрої і засоби, які використовуються для знищення живої сили супротивника, його техніки і споруд. А, наприклад, військове поняття зброї вже відрізняється від згаданого тим, що тут визначаються масштаби її дії та її види.

У кримінально-правовому аспекті зброя поділяється на вогнепальну, холодну і таку, що не належить до цих видів. Це має значення для кваліфікації певних кримінальних злочинів і адміністративних правопорушень.

Поняття вогнепальної зброї. Внаслідок різноманітності зброї, що використовує механічну силу тиску газів при миттєвому згоранні, і способів її виготовлення тут однозначного підходу немає. З точки зору дозвільної системи існує одне визначення і класифікація Див.: Положення ”Про дозвільну систему”, затверджене постановою Кабміну України від 12 жовтня 1992 р., а з точки зору судової практики – дещо інша. Розбіжність підходів обумовлюється різноманітністю самої зброї та правовим аспектом: дозвільна система існує для набуття спеціального права власності на чітко визначене майно, здобуте законним способом. На відміну від неї, судова практика стикається зі зброєю в розумінні засобу для досягнення протиправної мети – звідси випливає часта нестандартність, велика різноманітність згаданої зброї. Для ототожнення конкретного предмета з предметом злочину, передбаченого ч.1 ст. 222 КК має значення належність данного предмета до вогнепальної зброї в широкому розумінні та можливість його використання за призначенням. Щодо поняття вогнепальної зброї Пленум ВСУ рекомендує розуміти під вогнепальною зброєю всі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї (крім гладкоствольної мисливської), для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей). Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети, ракетниці, а також вибухові пакети та інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять в собі вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до предметів, за незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення або збут яких передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 222. Іноді для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, а також за необхідності з'ясування придатності зброї, боєприпасів або вибухових речовин до використання, потрібні спеціальні знання. В такому разі суд повинен призначити експертизу, яка проводиться у відповідних експертних установах. Визначення лише придатності предмета для використання за призначенням може