Наведемо приклад, коли було притягнуто до уголовної відповідальності громадянина, у якого на залізничному вок-залі у чемодані було знайдено фінський ніж, що належав до холодної зброї. Між слідчим та прокурором виникла супе-речка про наявність в діях цього громадянина складу злочи-ну, передбаченого ч.3 ст. 222 КК. Суперечка виникла тому, що ч.3 ст. 222 КК передбачає відповідальність за виготов-лення, збут та носіння холодної зброї, а відповідальності за зберігання холодної зброї законом не встановлено. Отже, треба визначити — зберігав чи носив у чемодані громадянин фінський ніж? Для зберігання чи для носіння речей використовувався чемодан? Безперечно що чемодан як господарська річ використовується і для но-сіння і для зберігання речей. Але все ж таки головне при-значення чемодана не для щоденного, постійного носінню речей. Він використовується, головним чином, для зберіган-ня речей. Навіть тоді, коли речі в чемодані переносять чи перевозять, то використовують його не для носіння речей, а для зберігання. Відповідні речі можна перенести чи перевез-ти і без чемодана. А зберігати речі все-таки краще, зручні-ше та безпечніше в чемодані. Якраз для цього чемодан за-вжди має замок. Отже, речі в чемодані зберігають, а збе-реження холодної зброї складу злочину не містить і тому підстав для притягнення до уголовної відповідальності не має.

Поняття придбання, виготовлення і збуту. Незаконним придбанням вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин слід вважати умисні дії, спрямовані на їх заволодіння (за виключенням розкрадання), всупереч встановленому законом порядку, шляхом скуповування, обміну, привласнення знайденого, одержання в подарунок чи відшкодування боргу тощо. Придбання вказаних предметів шляхом розкрадання являє собою самостійний склад злочину.Під незаконним виготовленням холодної, вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин слід розуміти умисні, без надання дозволу у встановленому законом порядку, дії по їх створенню, по відновленню втрачених уражаючих властивостей чи переробленню будь-яких предметів, в результаті чого вони набувають властивостей холодної чи вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин.

До незаконного виготовлення відноситься, зокрема, перероблення ракетниці, стартового, будівельного чи інших пістолетів, виготовлення обрізу із мисливської, в тому числі гладкоствольної рушниці, виготовлення вибухових пристроїв з використанням будь-яких компонентів, що самі по собі не є вибуховою речовиною чи боєприпасом, але в результаті чого вони набувають характерних властивостей вогнестрільної зброї, бойових припасів чи вибухової речовини тощо.

Незаконний збут холодної, вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин є умисною, поза встановленим порядком, дією винної особи по їх передачі іншій особі шляхом продажу, обміну, дарування, оплати за борг тощо. Передача вказаних предметів для тимчасового використання не є збутом, але може розглядатися як пособництво у злочині.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОВОДЖЕННЯ ЗІ ЗБРОЄЮ

Закон України від 02.11.2000 “Про право власності на окремі види майна” визначає обмеження права власності на окремі види майна і спеціальний порядок набуття цього права громадянами та іншими суб’єктами права власності. Згідно ч.1 ст.1 цього Закону не може перебувати у власності громадян, об’єднань громадян, юридичних осіб недержавної форми власності, а також на території України у володінні і користуванні міжнародних організацій та суб’єктів права власності інших держав зброя та боєприпаси (крім мисливської, спортивної та пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також холодної зброї), а також вибухові речовини, засоби підривання та ініціювання вибуху (крім закріплених за підприємствами для провадження виробничої діяльності, а стосовно вибухових речовин – тих, що в становленому порядку виробляються і реалізуються підприємствами) Закон України “Про право власності на окремі види майна” від 02.11.2000..

Таким чином зброя, насамперед армійського зразку, не може перебувати у власності громадян. Але встановлено перелік фізичних осіб, які мають право у встановленому порядку користуватися службово-штатною зброєю та бойовими припасами до неї. До них належать:

працівники судів;

певні посадові особи правоохоронних органів (прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митних органів тощо);

народні депутати України;

окремі посадові особи апарату Верховної Ради України;

особовий склад охорони (відомчої);

касири, інкасатори;

працівники спеціального зв’язку, державної лісової охорони, товариств мисливців і рибалок, авіаційного і залізничного транспорту;

особовий склад геологорозвідувальних експедицій;

близьким родичам працівників суду чи правоохоронних органів у тимчасове користування.

Порядок видачі, зберігання, користування і повернення такої зброї регулюється чинним законодавством і відповідними інструкціями.

Стаття 2 Закону встановлює спеціальний порядок набуття права власності на окремі види майна. Згідно Закону, таким майном є і мисливська вогнепальна гладкоствольна та нарізна зброя та холодна зброя. Це майно входить до кола об’єктів дозвільної системи. Набуття права власності на об’єкти дозвільної системи здійснюється у відповідності з Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12 жовтня 1992 р. і відповідних інструкцій. Дозвільна система – це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття і функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян. Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об’єднання і громадяни можуть у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні і лабораторії, на які