праці та служби підлеглих. 2.Суворий статутний порядок у підрозділі. 3.Піклування про побут підлеглих. 4.Сучасний облік колективної думки і попередження колективних тенденцій в ній. 5.Підтримання статутних відношень між в/с, які ґрунтується на загально-людських цінностях. 6.Боротьба з грубістю та причин що породжують конфлікт. 7.Своечасне виявлення скарг підлеглих і задоволення їхніх потреб. 8.Особистий оптимізм командира, його бадьорість, впевненість, вміння не піддаватися негативний настроям.
46. Громадська думка – відображає наявність у групі спільного розуміння важливих для неї речей та явищ.
На 1-му етапі в/с сприймають, переживають причину або подію. На 2-му етапі відбувається обмін поглядів між членами групи. На 3-му етапі відбувається зміна точки зору і згрупування поглядів навколо переважаючої позиції, таким чином переважаюча позиція стає кожним.
47. Традиції – являє собою визначенні правила, норми, стереотипи та дії в/с додержання яких стало суспільною необхідністю кожного члена групи.
Система роботи командира сформування розвитку та зміцнення військових традицій колективом.
1.Вивчення традицій колективу та контроль за їх динамікою та тенденції.
2.Формування позитивних традицій та їх використання для вирішення завдань бойової та гуманітарної підготовки.
3.Цілеспрямоване формування нових позитивних традицій для викорінення негативних.
4.Підтримання позитивних традицій і поповнення їх новим змістом.
5.Цілеспрямоване подолання негативних звичок та ритуалів.
6.Особиский приклад командира.
48. Взаємовідносини у групі – це різні види стосунків особистостей та мікрогруп у формі розподілу внутрішніх ролей та обов’язків.
Умови вдосконалення взаємин між в/с.
1.Додержання командирами принципів взаємовідносин у військовій діяльності.
2.Дотримання субординації, гуманізму колективізму.
3.Забезпечення особистого прикладу між офіцерами підрозділу.
4.Поліпшення психолого-педагогічних знань усіх категорій в/с.
5.Цілеспямована виховна робота сформування військових цінностей у в/с.
6.Запобігання грубощів, приниження особистості у різних категоріях в/с.
Напрямки роботи командира з сформування та згуртування військового підрозділу.
1.Розкриття мети і задач боєвої роботи підрозділів, формування уявлень в/с про підрозділ і товаришів по службі.
2.Раціональна організація спільної діяльності при вирішенні задач боевої та гуманітарної підготовки формування групових норм поведінки.
3.Розширення сфери спілкування між в/с в підрозділу, зростання культури спілкування. Своєчасне залагодження виникаючих конфліктів.
4.Ствердження загальних визнаних норм і правил поведінки, оптимізація стосункам між воїнами та їх збалансування.
5.Цілеспрямована робота з сформування особового складу підрозділу почуття власного «Я».
6.Домінування сфери емоційної активності особливо в структурі стосунків типу «Я-ти».
Методи психологічного бесіди (експерименту, тестування, анкетування, опитування) аналіз оціночних суджень. Робота з документами.
59,50. Обов’язки офіцера (командира) згідно статуту внутрішньої служби:
-Планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та вдосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання.
-Знати стан справ у дорученому йому підрозділі, ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих в/с.
-Постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих керівників, методи керівництва в/п; особисто проводити навчання та заняття особовим складом підрозділів. Займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходи щодо виконання завдання соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки. Встановлювати у в/п такий внутрішній порядок, який лаштував би неухильно виконувати положення законів.
Статутів ЗСУ.
-Надавати приклад дисциплінованості, неухильно виконувати умови законодавства, наказів і розпоряджень командирів-начальників, бути ввічливим справедливим у ставлені до підлеглих, не принижувати їх честь та особисту гідність; постійно виховувати підлеглих у дусі мудрості та гуманізму, спираючись на міжнародні гуманітарні права. Проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання скоєння подій та злочинів серед особового складу.
-Знати потреби і запити о/с, приймати рішення по його заявах та скаргах.
-Організовувати культурно-освітню роботу, створювати умови для зміцнення здоров’я та фізичного розвитку.
51. Напрями роботи командира на виконання статутних вимог.
1.Командир планує навчально-виховний процес, визначає мету та зміст кожного заняття.
2.Вибирає оптимальні методи та форми навчання, відповідну навчальну матеріальну базу.
3.Особисто проводить заняття з бойової, гуманітарної загальновійськової, соціальної та технічної підготовки.
4.Активізує пізнавальні мажливості слухачів під час проведення заняття, виховує в них свідому потребу та спрямованість поглиблювати власні знання, відпрацьовувати стійкі навички та вміння, визначає практичне відпрацювання прийомів та дій бойової роботи на техніці, досягає злагодженості відділень.
5.Систематично контролює засвоєння знань, навичок та вмінь підлеглих, своєчасно та об’єктивно оцінює їх.
6.Вносить необхідні корективи в організацію та зміст воєнно-педагогічного процесу.
52. Педагогічне завдання – це педагогічна ситуації, які об’єкимвно вимагають змін та вдосконалення свідомості, поведінки, чи діяльності в/с та військового колективу.
53. Педагогічна майстерність – це синтез психологічно-педагогічного мислення, відповідних знань, навичок, вмінь та емоційно вольових засобів педагогічного впливу, які у взаємозв’язку з високо розвинутими емоціями особистості офіцера дозволяє йому ефективно вирішувати навчально-виховні завдання.
Структура ПМО. Гуманічна спрямованість – базується на основі цілісної орієнтації, на себе в першу чергу як на педагога, на засоби виховного впливу на об’єкти виховної діяльності, на мету педагогічного процесу. Педагогічні здібності – комунікабельність, інтерактивність, емоційність, оптимістичне прогнозування, креативність. Професійна компетентність – психолого-педагогічні знання, воєнно спеціальна підготовка, високі моральні якості, широкий кругозір, висока загальна культура, ерудиція. Схильність до педагогічної діяльності, інтерес до неї, психолого-педагогічне мислення, педагогічний такт. Педагогічна техніка – це сукупність багато чисельних навичок та вмінь за допомогою яких офіцер користується всіма педагогічними методами та формами здійснює безпосередньо педагогічний вплив на підлеглих.
54. Гуманічна спрямованість – базується на основі цілісної орієнтації, на себе в першу чергу як на педагога, на засоби виховного впливу на об’єкти виховної діяльності, на мету педагогічного процесу.
55. Педагогічні здібності – комунікабельність, інтерактивність, емоційність, оптимістичне прогнозування, креативність.
56. Професійна компетентність – психолого-педагогічні знання, воєнно спеціальна підготовка, високі моральні якості, широкий кругозір, висока загальна культура, ерудиція. Схильність до педагогічної діяльності, інтерес до неї, психолого-педагогічне мислення, педагогічний такт.
57. Педагогічна техніка – це сукупність багато чисельних навичок та вмінь за допомогою яких офіцер користується всіма педагогічними методами та формами здійснює безпосередньо педагогічний вплив на підлеглих.
58,59.Зміст військово-дидактичного процесу.
Закони військової