прийнятих ООН, слід віднести резолюцію Генеральної Асамблеї № 465 «Здійснення Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам» (1968p.); Резолюцію про основні принципи правового режиму комбатантів, які борються проти колоніального й іноземного панування і расистських режимів (1973p.); Резолюцію «Визначення агресії» (1974p.); Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН (1979р.); Декларацію про неприпустимість інтервенції й втручання у внутрішні справи держав (1981p.); Декларацію про посилення ефективності принципу відмови від погрози силою або її застосування у міжнародних відносинах (1987p.). Як зазначає В.Альошин, з наведених актів випливають три основних вимоги: а) прийняти закони, що оголошують набір, фінансування і навчання найманців на території держав злочином; б) заборонити своїм громадянам службу найманцями; в) утримуватися від організації, підбурювання, пособництва й участі у діях, пов'язаних з найманством [б].
Закріплення у джерелах права збройних конфліктів положення про те, що використання найманців — це кримінальний злочин, означає, що засуджуються не поведінка найманців, а дії держави. Такі дії держави, що посилає найманців у іншу країну або терпимо ставиться до вербування і діяльності найманців — своїх громадян, повинні розглядатися як протиправні. Той факт, що у документах ООН вживається слово «використання», резюмує міжнародно-правову відповідальність держави, у інтересах якої діють найманці.
Вперше зміст поняття «найманець» розкривається у ст. 47 Додаткового протоколу 1 до Женевських конвенцій 1949 р.[2]. Найманець — будь-яка особа, що: спеціально завербована на місці або за кордоном для того, щоб воювати у збройному конфлікті; фактично бере безпосередню участь у воєнних діях, керуючись, головним чином, бажанням одержати особисту вигоду, і якій дійсно обіцяно стороною чи за дорученням сторони, що знаходиться у конфлікті, матеріальну винагороду, яка істотно перевищує винагороду, обіцяну або виплачувану комбатантам того ж рангу і функцій, що входять у особовий склад збройних сил даної сторони; не є ні громадянином сторони, яка перебуває у конфлікті, ні особою, що постійно проживає на території, контрольованій стороною, котра перебуває у конфлікті; не входить у особовий склад збройних сил сторони, яка знаходиться у конфлікті; не послана державою, що не є стороною, яка знаходиться у конфлікті, для виконання офіційних обов'язків як особа, котра входить до складу збройних сил.
У грудні 1989 р. Генеральна Асамблея схвалила Конвенцію про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців (далі — Конвенція 1989 р.)[1). ЇЇ положення деталізують термін «найманець” і закріплюють, що найманцем є також особа, яка спеціально завербована на місці або за кордоном для участі в спільних насильницьких діях, спрямованих на повалення уряду чи інший підрив конституційного порядку або територіальної цілісні держави (п. 2 ст. І).
Отже, ст. 47 Протоколу І і положення Конвенції 1989р. чітко встановлюють критерії найманця. По-перше, головним критерієм визначення найманця є матеріальна винагорода. Форма вигороди у нормах права не зазначена, але вона набагато вища виплачуваного комбатам по рангу, які входять у особовий склад збройних сил даної сторони. По-друге, найманець спеціально вербується для участі у конкретному і конфлікті й дійсно бере участь у ньому. По-третє, найманець не є ні громадянином сторони, яка перебуває у конфлікті, ні особою, що постійно проживає на території, контрольованій стороною, котра знаходиться у конфлікті. У найманців відсутній будь-який правовій зв'язок з державою, на території якої відбувається збройний конфлікт. Далі. Найманець не посланий державою, яка бере участь у збройному конфлікті, для виконання офіційних обов'язків як особа, що входить до складу її збройних сил. Даний критерій проводить розмежування між найманцями і військовими підрозділами. Останні направляються у іноземну державу на основі двосторонніх угод для надання допомоги у створенні збройних сил, підготовки військових кадрів, навчанні військ, але особливої участі у воєнних діях воші не беруть. Найманець не входить у особовий склад збройних сил сторони, яка перебуває у конфлікті. Ця обставина дозволяє провести чітке розмежування найманцями і добровольцями. На відміну від найманців участь добровольців у воєнних діях на стороні одного з воюючих правомірна[6; 7].
Таким чином, п'ять розглянутих критеріїв визначають конкретного індивіда, конкретну особу як найманця. Важливим являється уявляється той факт, що критерії повинні розглядатися тільки у сукупності.
Аналізуючи міжнародно-правові норми слід зазначити, що терміном «найманець» охоплюється не тільки особа, спеціально завербована для того, щоб воювати у збройному конфлікті і яка безпосередньо бере участь у ньому, а й особа спеціально завербована для участі в разовій або багаторазових спеціальних насильницьких діях. Мова йде про підривні акції, спрямовані на повалення законного уряду, зміну (ослаблення) держави.
Дані протиправні діяння не пов'язані з особистою участю у збройному конфлікті, однак є серйозною загрозою для стабільності й безпеки держави.
У цьому розумінні дії найманців тісно пов'язані з міжнародною терористичною діяльністю і є реальною небезпекою для світового співтовариства. Суспільна небезпека найманства, як явища, також полягає у тому, що так звані «волонтери», щодо всього іншого, проходять практичну військові підготовку, здобуваючи навички диверсійного терористичного досвіду.
Найманці відповідно до норм міжнародного права розглядаються як кримінальні злочинці. Уряди держави, на території яких вони вчинили протиправні діяння, можуть їх переслідувати і карати. Держави у національних законодавствах також закріпили протиправність найманства. Отже, норма про найманців є зовсім новим інститутом, закріпленим у міжнародно-правових актах.
Цікавою є точка зору А.Потапова, який пропонує виділити три етапи формування системи норм міжнародного права про міжнародно-протиправну військову службу[10]. Перший пов'язаний з формуванням права Гааги: Гаазьких конвенцій 1896р.і 1907р.та