З огляду на те, що найманство може розвиватися як небезпечне явище, тісно пов'язане із злочинами терористичного й екстремістсько; характеру й іншими видами тяжких злочинів, на нашу думку, доцільно було б змінити покарання за даний злочин. У ч. 1 ст. 447 КК України слід посилити покарання у виді позбавлення волі на термін від п'яти до десяти років (замість існуючого – три-вісім років), а у ч. 2 ст. 447 пом'якшити покарання на строк від трьох до семи років (замість існуючого — п'ять-десять років). Оскільки вважається більш логічним суворість покарання саме організаційну діяльність найманства, ніж з сам факт протиправної військової служби або участі особи, як найманця у збройному конфлікті.

Практика свідчить, що зібрати докази організаційної діяльності найманства та про участь особи як найманця (за сукупністю вказанихуу ст. 447 ознак) досить складно. І, наскільки відомо джених за даною статгею немає. Так, за даними Антитерористичного центру держав-учасників СНД, з 1993р. по 2003р. до кримінальної відповідальності за нею притягувалися сім громадян України і один іноземець, а двом громадянинам інших держав був закритий в'їзд[8].

Проблема найманства нині тим більш актуальна, що масштабне фінансування з боку громадських організацій екстремістського спрямування великих комерційних структур і окремих осіб основою діяльності найманців, а найманство переплітається з тероризмом, незаконним обігом зброї і наркотиків та іншими видами злочинного «бізнесу». Тому в даний час організація протидії найманству перестала бути внутрішньою справою окремих держав, у тому числі й України і вимагає об'єднання зусиль міжнародного співтовариства у боротьбі з даним кримінальним злочином.