тільки історії Української ар-мії, але навіть сучасної назви. Ок-рім того, вони однобоко поінформо-вані про умови служби в ЗСУ; не за-думуються над тим, що за відмову від служби в армії їм доведеться нести відповідальність. Організато-рам виховної роботи необхідно вра-ховувати також актуальність дже-рел інформації. Так, найбільший вплив на готовність юнаків до стро-кової військової служби мають за-соби масової інформації (телеба-чення, радіо, преса), але найважли-вішу інформацію юнаки одержують у процесі безпосереднього емоцій-ного спілкування зі старшими това-ришами, які проходять строкову службу, ровесниками, батьками.
Забезпечення знань про майбут-ню військову служби також зале-жить від рівня інтелектуального роз-витку юнака, його світогляду.
Певного виховного ефекту мож-на досягти, включивши в систему інформування про армію шкільну бібліотеку. Підбір відповідної літе-ратури, постійно діючі кутки, наочна агітація, стінна преса, читацькі кон-ференції (вечори) є активним, діє-вим чинником у формуванні погля-дів юнака щодо служби в армії.
Для проведення бесід класний керівник повинен попередньо підго-тувати замкнутий тематичний цикл, який повністю висвітлює певне пи-тання чи цілісну проблему. Плану-вання бесід здійснюється на півріч-чя або на весь навчальний рік. Важ-ливим виховним моментом і запо-рукою ефективності згаданого захо-ду є активна участь у ньому учнівсь-кої аудиторії. Тому перед проведен-ням бесіди в групі необхідно запро-понувати юнакам обговорення де-кількох проблем з тим, щоб вони висловили свої думки з приводу їх. Бесіду за певною тематикою може проводити вчитель допризовної під-готовки або класний керівник. Про-те в силу специфічності виховного напряму і для більш професійного висвітлення теми проводити бесіди мають працівники військкоматів, офіцери військових частин, ветера-ни війн, учасники визвольних зма-гань.
За формального підходу до під-готовки і проведення заходу він пе-ретворюється на лекцію чи просто повчання, що різко знижує його ви-ховний ефект та інтерес до нього з боку учнів.
Однією з форм позанавчальної роботи є зустріч з учасниками виз-вольних змагань, ветеранами війни. Щоб вона була цікавою, перед її ор-ганізацією необхідно, перш за все, ознайомитися з біографією ветера-на, його бойовим шляхом. Завдяки цьому у випадку, коли запрошений гість не має змоги виступити, про нього розповідає підготовлений учень. Проте про окремі епізоди свого бойового життя, історію однієї з своїх нагород повинен розповісти сам ветеран. На завершення зустрі-чі, щоб підкреслити увагу і пошану до ветерана, йому вручають квіти або подарунок.
Другий напрям військово-патрі-отичного виховання — організація різноманітних видів діяльності патріотичної спрямованості. Ово-лодіння учнями предметною патрі-отичною діяльністю, як показує досвід, проходить легше, ніж ово-лодіння ними своїми внутрішніми (психічними) процесами (Б.Г. Ана-ньев, Л.С. Виготський). Відомо та-кож, що готовність до будь-якої ді-яльності з самого початку розгорта-ється в соціальному, інтерпсихічному плані, а потім за певних умов трансформується у суто інтропсихічну категорію.
