Потреби населення починають випереджати можливості зростання продуктивності біологічних систем. Наприклад, ріст середньорічного світового виробництва зерна зупинив-ся починаючи з 1984 p., і експерти 00Н очікують, що цей показник може зменшуватись. В кінцевому підсумку це призводить до втрати екологічної рівноваги і може мати несприятливі наслідки для людини як біологіч-ного виду.

Проте абсолютизувати негативні тенденції природоко-ристування не варто, оскільки це протиставляє науково-технічний прогрес і підвищення добробуту населення збе-реженню навколишнього середовища. Якщо науково-техніч-ний прогрес буде орієнтуватись на цілі, вибрані згідно з критеріями загальнонародної користі і соціальної справед-.ливості, то цілком можливою стане реалізація формули гармонійного природокористування — збереження і про-цвітання.

Об'єктивні передумови цього криються вже в самому механізмі впливу науково-технічного прогресу на стан навколишнього середовища. Розширення масштабів виробництва без розв'язання завдань раціональ-ного природокористування стає вже зараз технічно й еко-номічно неможливим, оскільки погіршення природного се-редовища є також і погіршенням матеріальних умов ви-робництва. При цьому не менш важливий інший, зворотний зв'язок- вплив природного середовища на свідомість людей, що спонукає формування нових розумних запитів суспіль-ства орієнтованих на ощадливе ставлення до природи. Отже, основна економіко-екологічна проблема науково-тех-нічного прогресу в сільському господарстві й в АПК зага-лом, яка лежить на перетині суто економічних і екологіч-них проблем, полягає тепер у тому, щоб розвиток науки і техніки, інтенсифікацію використання науково-технічних потенціалів, що їх обслуговують, підпорядкувати і зосере-дити на розв'язанні таких стратегічних завдань:

всебічне підвищення продуктивності суспільної праці та ефективності функціонування аграрного сектора економіки,

постійне збільшення виробництва землеробської й тварин-ницької продукції, поліпшення її якості та умов праці;

створення принципово нових видів техніки і технологій аграрного виробництва, поліпшення їх якості і зміна скла-ду і структури, підвищення на цій основі продуктивності, стійкості та ефективності агрозооекосистем, зведення до мінімуму негативного впливу сільського господарства на природне середовище;

розробка і впровадження в сільськогосподарське вироб-ництво екологічно чистих технічних і технологічних засо-бів, здатних підтримувати на оптимальному рівні парамет-ри навколишнього середовища та екологічну рівновагу в ньому.