Якщо супротивникові вдалося увірватися в будівлю, що оборонялася, він повинен бути знищений вогнем впритул, гранатами і в рукопашній сутичці. При цьому танки, бойові машини піхоти, знаряддя, вогнемети і інші вогняні засоби, будівлі, що знаходяться зовні, забороняють підхід до нього резервів супротивника.

Контратаки проводяться невеликими силами в цілях повернення захоплених супротивником окремих будівель і опорних пунктів.

Оборона в горах

Оборона в горах будується, як правило, на широкому фронті, перехоплюючи найбільш доступні напрями дій супротивника, а на плоскогір'ї і в широкій долині — як в звичайних умовах.

Основні зусилля зосереджуються на обороні пануючих висот, перевалів, вузлів дорогий і інших важливих ділянок місцевості. Опорні пункти готуються до кругової оборони. У проміжках між ними ведеться розвідка і патрулювання, організовуються вогняні засідки і влаштовуються загороди.

Передній край вибирається зазвичай по схилах гірських хребтів, висот і відрогам гір, що забезпечують хороший огляд і обстріл підступів до них, а також на зворотних скатах висот.

Для оборони на труднодоступних напрямах виділяється обмежена кількість сил і засобів.

Бойовий порядок батальйону будується, як правило, в два ешелони. У першому ешелоні зазвичай обороняються мотострілкові підрозділи.

Додані мотострілковому батальйону танки, протитанкові знаряддя і протитанкові керовані ракетні комплекси зазвичай використовуються в опорних пунктах рот, що обороняються на найбільш важливих напрямах. Вони займають вогняні позиції в місцях, звідки забезпечується ведення вогню на граничну дальність. Найщільніше всіма видами вогню у поєднанні із загородами повинні прикриватися дороги, виходи з ущелин, тунелів, гірських долин, теснин, зручні переправи через річки і переходи через каньйони, а також напрями, які можуть бути використані супротивником для обходу. Підрозділи, що обороняють перевали, командні висоти, переходи і вузли дорогий, посилюються огнеметчиками.

Зенітний підрозділ, а також мотострілкові підрозділи, виділені для боротьби з повітряним супротивником, займають позиції на висотах, що забезпечують круговий огляд і обстріл літаків, вертольотів і інших повітряних цілей.

Система вогню будується з таким розрахунком, щоб перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між опорними пунктами не було мертвих просторів і прихованих підступів. З цією метою вогняні засоби маються в своєму розпорядженні ярусами як на скатах висот, звернених до супротивника, так і на зворотних скатах, забезпечуючи створення багатоярусного флангового, перехресного і кинджального вогню, з урахуванням можливості здійснення маневру.

При організації оборони в горах командир батальйону (роти) окрім звичайних питань визначає, яким підрозділам (вогняним засобам) бути готовими до знищення обходячого супротивника, і враховує можливість раптових змін метеорологічних умов, гірських і сніжних обвалів, лавини, селевих потоків, затоплення русел висохлих річок під час сильних дощів і танення снігу.

Організовуючи оборону у вузькій гірській долині (ущелина), вогняні засоби слід розташовувати на прилеглих скатах гір так, щоб забезпечувався простріл долини (ущелини) перехресним вогнем. Найсильніше зміцнюються висоти, створюючі вхід в долину (ущелина). Підступи до пануючих висот прикриваються вогнем артилерії, мінометних і гранатометних підрозділів і протитанкових засобів. Артилерія при цьому широко застосовується для стрілянини прямим наведенням.

При організації оборони перевалу основні зусилля зосереджуються на утриманні висот, розташованих на підступах до перевалу. Частина сил батальйону (роти) займає оборону безпосередньо на перевалі. На дорогах, відповідних до перевалу з обох боків, влаштовуються загороди, підходи до яких повинні прострілюватися перехресним вогнем з прилеглих висот.

Система опорних пунктів, вогняних позицій і траншей в районі оборони (опорному пункті) може бути найрізноманітнішою.

Перевали, дорогі, гірські стежки і ущелини межами опорних пунктів рот не призначаються.

Основні зусилля розвідки зосереджуються на напрямах, доступних для настання супротивника, а також на напрямах, де можливий обхід підрозділів, що обороняються. Кількість наглядових постів (спостерігачів) збільшується.

Для захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї широко використовуються складки місцевості, гірські вироблення, печери. При відновленні боєздатності підрозділів окрім звичайних заходів негайно організовується розчищення обвалів і завалів, що перешкоджають виходу людей і техніки із споруд.

При інженерному устаткуванні опорних пунктів фортифікаційні споруди в скельних грунтах зводяться переважно напівзаглибленого і насипного типу із застосуванням каменя, грунту, що прикривається шаром, а також мішків із землею. Інженерне устаткування ведеться з широким застосуванням підривних зарядів. Окопи, укриття і інші споруди обладналися так, щоб виключити можливість затікання в них запальних сумішей і води.

У батальйонному районі оборони широко використовуються природні перешкоди, створюються кам'яні, а в гірничо-лісистій місцевості і лісові завали; ділянки дорогий (троп) і штучні споруди готуються для руйнування, на дорогах влаштовуються мінно-вибухові загороди.

Маскування підрозділів досягається перш за все умілим використанням що маскують властивостей гірської місцевості.

Атака супротивника відбивається всіма вогняними засобами з широким застосуванням градат. Танки супротивника найдоцільніше знищувати під час подолання ними підйомів, особливо на серпантинах.

При тому, що уклинило супротивника в оборону батальйон (рота) наполегливо утримує займані позиції і вогнем завдає поразки супротивникові. За сприятливих умов супротивник, що уклинився, знищується рішучою контратакою, що проводиться, як правило, зверху вниз, уздовж хребта або по долині. При проведенні контратак зважаючи на складність маневру, особливо вночі, що контратакують підрозділи доцільно завчасно розгортати на заздалегідь підготовленому рубежі.

Обходячий супротивник знищується вогнем артилерії і інших засобів, а також рішучими діями підрозділів другого ешелону (резерву) або бронегруппы батальйону (роти).

При обороні в гірничо-тайговій місцевості особлива увага приділяється підготовці опорних пунктів до кругової оборони, розчищення смуг (секторів) огляду і обстрілу, прикриття загородами проміжків і флангів, пристрою вогняних засідок на напрямах, де можливий обхід супротивником підрозділів, що обороняються.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону розміщуються у вузлах дорогий, троп і наближаються до підрозділів першого ешелону. У опорних