Підготовка до допиту. Підготовка до допиту проводиться в короткий термін і включає: перегляд останніх матеріалів про ту частину, до якої належить полонений, ознайомлення з його особистими документами й підготовку чи карти схеми району бойових дій (карту необхідно мати чисту, бажано видання військ противника).

Ведення допиту. При допиті необхідно створити строгу й спокійну обстановку. Допрашивающий повинний завжди зберігати холоднокровність і уважна спостерігати за поводженням полоненого. Спроби полоненого дати помилкові показання необхідно рішуче припиняти, приймаючи всі міри до того, щоб одержати правдиві дані.

Холоднокровність повинна бути присуне всякому розвіднику, а особливо допитує полонених. Допрашивающий повинний усім своїм поводженням створювати на допиті строгу й спокійну обстановку. У будь-яких випадках, навіть самий складний і ризикованих, офіцер-розвідник зобов'язан зберігати ясність думки й спокій. Ніщо так не шкодить допиту, як неспокійне поводження, що допитує. Безглузде підвищення тону, лемент, метушливість, розмахування руками та інші прояви занепокоєння ніколи не приводять до позитивних результатів. Утрата керування власними почуттями неминуче приводить до того, що ведучий допит не зможе зосередитися, утратить ясність думки і позбавить допит цілеспрямованості.

Варто пам'ятати, що серед полонених зустрічаються досвідчені і спостережливі люди, що відразу врахують неврівноваженість що допитує і не підкоряться його моральному впливу.

Офіцер-розвідник, приступаючи до допиту, не повинний мати упередженої думки по цікавлячим його питаннях, інакше може случитися, що він несвідомо буде «підганяти» показання полоненого під цю думку.

Офіцер-розвідник не має права хоча б у найменшому ступені спотворити показання полоненого, тому що це є, власне кажучи, дезінформацією. Як би гіркі й неприємні ні були отримані дані, що допитує зобов'язаний докласти їх командуванню з усією точністю.

Порядок постановки питань може бути різним, допитувати полоненого не обов'язково в послідовності тих розділів, що рекомендовані для допиту в полку й дивізії.

На деякі питання, полонені в силу ряду причин не, зможуть відповісти. У цих випадках питання (наприклад, про засоби ядерного чи нападу наміри командування) необхідно розчленувати на окремі додаткові чи непрямі питання, на які полонений може дати відповідь.

Питання повинні ставитися в ясній, чіткій і простій формі. Вона не повинна наштовхувати полоненого на відповідь у визначеному, упередженому напрямку. Це вимога треба дотримувати особливо при допиті полонених офіцерів.

При допиті необхідно також прагнути до того, щоб полонений не догадувався об найбільш цікавлячого офіцера-розвідника даних і не знав, у якій інстанції його допитують.

Під час допиту полоненого доцільно вести короткі чорнові чи записи записувати показання з використанням звукозаписної апаратури.

Показання полонених у необхідних випадках варто доповнювати чи схемами нанесенням обстановки на карту.

Об полонених, що дали важливі показання, необхідно доповідати командиру й у вищестоящий штаб.

Після допиту полоненого в дивізії складається протокол, у якому записуються його показання по викладеним раніше розділах допиту. Записи повинні бути короткими і передавати сутність показань полоненого. Протокол підписується офіцером, що проводив допит, і перекладачем. Один екземпляр протоколу допиту штаб дивізії пересилає в штаб армії.

У полку результати допиту записуються в журнал обліку даних, отриманих при допиті полонених. Запис робиться в довільній формі. Отримані від полонені дані доповідаються командиру, а найбільш важливі з них негайно передаються у вищестоящий штаб по технічних засобах зв'язку.

Розміщення полонених, їхнє сортування й відправлення.

Після захоплення полонених у полку повинні бути забезпечені їхня охорона, обшук і відправлення на пункти збору військовополонених. Після первинного допиту полонені під охороною направляються в дивізію.

При захопленні великої кількості полонених для їхнього допиту виробляється добір. Такий добір насамперед залежить від задачі, що командування ставить перед розвідкою, в одержанні яких даних воно найбільш зацікавлено в даний момент. Наприклад, якщо найбільший інтерес представляють інженерні спорудження противника, то із середовища полонених слід відібрати чи саперів солдатів, що приймали участь у будівництві даного оборонного рубежу. Якщо увага командування прикута до вивчення артилерійських засобів противника, то найбільш коштовні дані можуть дати полонені артилеристи і т.д.

Спочатку необхідно розбити полонених по родах військ і приналежності їх до частин. Цю розбивку робить військовий перекладач, що потім представляє начальнику розвідки точні дані, до яких частин належать захоплені полонені.

Немаловажною задачею офіцера-розвідника є придбання навички в доборі по зовнішніх ознаках із загальної маси полонені саме тих, котрі можуть повідомити найбільш коштовні дані. Уміння «читати по обличчях» здобувається тільки досвідом, і дати які-небудь визначені вказівки по цьому питанню дуже важко. Під зовнішніми ознаками не слід розуміти стан одягу, характерні риси додавання й інші подробиці зовнішнього порядку. Зовнішній вигляд полоненого тільки іноді і лише до деякої міри може визначити особливості його характеру.

Зовсім особливо варто розглянути питання про полонених офіцерів. Практика Великої Вітчизняної війни показала, що допит офіцерів повинний проводитися обов'язково, незалежно від посади, що займав полонений.

З унтер-офіцерів і рядового складу допитуються тільки ті, котрі можуть дати цікавлячі командування дані. При доборі необхідно враховувати, що не завжди старший за званням можуть дати найбільш коштовні показання. У деяких випадках рядові, що мали по роду служби доступ до важливих даних, можуть виявитися більш придатними для допиту (зв'язківці, водії й ін.). Особлива увага треба приділяти полоненим зі штабів, підрозділів ядерних засобів, розвідки, артилерії, зв'язку й інженерні, військ. Охотнее інших будуть подавати відомості перебіжчики, тому допитувати їх необхідно в першу чергу.

Допитані полонені і перебіжчики направляються на армійський пункт прийому військовополонених, а полонені, що дали важливі показання, — разом із протоколом допиту