Вихідними даними для такого розрахунку є: район розташування і рубіж ймовірної зустрічі із противником; маршрут висування; величина переходу; час на здійснення маршу; задум дій при зустрічі із противником, побудова похідного порядку батальйону і його глибини; швидкість руху по ділянках маршруту; вихідний пункт і пункти регулювання руху; райони і тривалість привалів.

Найважливіші з цих даних начальник штабу одержує з бойового наказу (розпорядження) старшого командира, вказівок командира батальйону.

Величина переходу визначається по карті виміром маршруту руху в кілометрах від вихідного пункту до рубежу вступу в бій. При цьому в залежності від масштабу карти, характеру рельєфу місцевості і звивистості доріг у результат вимірів необхідно вводити відповідну поправку, тобто отриманий при вимірі маршруту результат помножити на відповідний коефіцієнт поправки. При цьому окремо обчислюється кількість світлого і темного часу. Для розрахунку часу визначаються: величина переходу, швидкість руху по ділянках маршруту, кількість і тривалість привалів, глибина похідного порядку і швидкість при розгортанні на рубежі ймовірної зустрічі із противником. Потім підсумовуванням часу на рух по ділянках маршруту від вихідного пункту до рубежу вступу в бій і на привали визначають загальний час, необхідний на здійснення маршу.

Район розташування підрозділів на місці

14.01.2007 г.

Район розташування підрозділів на місці

Література:

1.Тактика (рота, батальйон), вид. МОУ

Одеський інститут Сухопутних військ 1997р. стор. 68-109.

2. Бойовий статут Сухопутних військ ч. II (батальйон, рота)

МОУ 1994р. стор. 150-173.

Механізовані та танкові підрозділи на місці можуть розташовуватись в районі зосередження, вихідному районі, районі відпочинку та інших районах самостійно, або разом з іншими підрозділами.

Метою розташування на місці можуть бути завершення заходів з приведення в бойову готовність, підготовка до бою, відновлення боєздатності, відпочинок особового складу, поповнення запасів матеріальних засобів, обслуговування та відновлення бойової техніки, збивання (бойове налагодження) підрозділів.

Вимоги до району та порядку розташування підрозділів залежать від віддалення даного району від лінії фронту, активності бойових дій сторін на даному напрямі, а також характеру дій, що мають відбутися, тривалість находження підрозділів на місці.

Основними з цих вимог є:

можливість потай зайняти та зручно розташувати в районі підрозділи, здійснити пильне маскування особового складу та техніки;

забезпечення необхідного ступеню розосередження та максимального укриття підрозділів від ураження сучасними бойовими засобами;

наявність сприятливих умов для виконання в даному районі намічених заходів та зручностей для організованого початку подальших дій.

Для цього район слід вибирати на місцевості, що має природні укриття ( кар’єри, яри, складки, гаї, невеликі населені пункти, будівлі, чагарники та ін.). В районі, або поблизу нього, повинні бути в достатній кількості підручні засоби маскування та інший матеріал, придатний, наприклад, для швидкого створення штучних укрить.

Райони розташування не слід вибирати в крупних населених пунктах, поблизу від таких об’єктів, як фабрики, заводи, мости, вузли доріг, або елементи місцевості, що різко виділяються – окремі висоти, озера, завороти рік та ін. Недоцільно також розташовувати підрозділи вздовж шосейних доріг, автострад, під лініями електропередач, поблизу складів, заправочних пунктів та ін.

Роті (батальйону) для розташування назначається основний район, а іноді й запасний – для роти - поза району батальйону, для батальйону – поза району полку.

Підрозділи в районі розташовуються розосереджено. Рота – вздовж маршруту висування, максимально використовуючи захистні та маскуючи властивості місцевості, а батальйон – поротно, з урахуванням можливості швидкого шикування колони, забезпечення укриття та маскування.

З урахуванням вимог щодо розосередження величина району батальйон може сягати 10 кв. км. При виборі району слід враховувати, що якщо треба буде продовжувати марш, район вигідно мати дещо витягнутим в бік майбутнього руху. Якщо має відбутись наступ, підрозділи слід розташовувати з урахуванням передбачуваного шикування бойового порядку. При цьому механізовані підрозділи, придані танковим, необхідно розташовувати разом з танковими підрозділами. Гранатометник та протитанковий взводи розташовують, як правило, з механізованими ротами.

Зенітні підрозділи займають вогневі позиції в місцях, що забезпечують можливість ведення вогню по повітряним цілям.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу розміщують в районі розташування батальйону з урахуванням зручності забезпечення підрозділів. Але при цьому не демаскуючи їх та свого місця розташування.

До виходу підрозділів в зазначений район організується його рекогносцировка. До складу рекогносцировочної групи, що висилається старшим

командиром, залучається один з офіцерів батальйону та по одному офіцеру (прапорщику) або сержанту від кожної роти. Група з’ясовує місця розташування підрозділів, КСП батальйону, вогневі позиції зенітного підрозділу, місця розташування підрозділів технічного забезпечення та тилу батальйону, розвідує та визначає під’їздні шляхи. Вона також перевіряє район з точки зору його санітарно-епідемічної безпеки, а якщо район раніше був зайнятий противником – на безпеку від мін, диверсантів та ін.

Після закінчення рекогносцировки представники, що вислані від рот та батальйону, чекають на свої підрозділи для виводу їх в зазначені місця. Для швидкого зайняття кожним підрозділом, танком, БМП, гарматою та іншою машиною своїх місць іноді є доцільним зазначити ці місця заздалегідь.

В разі зміни району слід звертати увагу на скритність виходу із району, переміщення та заняття нового. При зміні району в підрозділі повинна вестись кругова розвідка (спостереження), а зенітні засоби повинні бути в готовності до відбивання ударів літаків, вертольотів противника.

Взимку, в умовах довгої негоди, або в густонаселеній місцевості підрозділи іноді доцільно розташовувати в населених пунктах. В цих випадках підрозділи слід розташовувати по окраїнах населеного пункту, для укриття особового складу використовувати підвали будинків, погреба, інші підземні споруди.

При розташуванні на місці взимку поза населених пунктів слід