При низьких тембрературах для обігріву особового складу обладнуються утеплені та опалювальні укриття, своєчасно заготовлюється паливо. Вживаються заходи щодо захисту машин від заносу снігом, обмерзання, розморожування, періодично прогріваються двигуни.

При розташуванні у лісі необхідно враховувати можливі змінення місцевості у випадку нанесення ядерних ударів, застосування запальних боєприпасів, в результаті чого є можливим утворення широких районів завалів та пожеж, тому в лісі підрозділи слід розташовувати поблизу доріг, просік на місцях з меншою щільністю дерев, низькою рослинністю, чагарником. Для проведення рятувальних робіт та гасіння пожеж слід назначити чергові підрозділи, заготовляти відповідні засоби: воду, пісок, лопати, багри, вогнегасники та ін.

У горах можуть виникати лавини, каменепади, обвали, що за короткий проміжок часу можуть зробити дороги непрохідними та нанести великі збитки підрозділам, що там опинились. В зв’язку з цим роту (батальйон) в горах слід розташовувати поза лавинонебезпечних ділянок, поза місць, що загрожують обвалами, повінню та ін.

Одночасно при виборі району необхідно використовувати ділянки гірських шахт, тунелі та інші складки місцевості.

В пустелях та степах підрозділи роти (батальйону) слід розташовувати розосереджено, поблизу джерел води, але збоку від місцевих предметів, які можуть бути орієнтирами, або об’єктами нанесення ударів. Для розташування слід використовувати оазиси, міжрядові та міжбархатні пониження, зарослі чагарників. Слід враховувати також наявність пісків, що пересуваються та не допустити розташування підрозділів на їх напрямку.

Одним з важливих заходів, що проводять при розташування підрозділів на місці, є маскування. Воно проводиться з метою ввести противника в оману відносно дійсного розташування та намірів підрозділів. Це досягається:

збереженням воєнної таємниці;

прихованим розташуванням та пересуванням особового складу, озброєння, бойової та іншої техніки підрозділів шляхом вдалого застосування табельних та місцевих маскуючих засобів, бойової та іншої техніки під фон оточуючої місцевості;

використання маскуючих властивостей місцевості, місцевих предметів та умов обмеженої видимості;

збереженням заходів щодо світлового та звукового маскування, особливо вночі, а також правил радіодисципліни та радіообміну;

Найсуворішим виконанням вимог маскуючої дисципліни.

Інженерне устаткування районів

Інженерне устаткування зайнятого району та позиції полягає у встановлені фортифікаційних споруд та проведення маскування. Порядок інженерного устаткування встановлює командир підрозділу. Воно повинно починатись негайно після прибуття підрозділу в зазначений район та проводиться за максимально короткий термін з найбільшим напруженням сил.

В окремих випадках інженерне устаткування районів може проводитись заздалегідь, до прибуття в нього підрозділів. Таким чином, райони зосередження та очікування можуть устатковуватись з використанням інженерної техніки заздалегідь. В цих випадках з допомогою інженерно-дорожних машин можуть устатковуватись колонні шляхи, відкриватись котловани для окопів бойових машин піхоти (БТР) та танків, відкриті щілини для особового складу, командно-спостережні пункти та інші фортифікаційні споруди, а також площадки для посадки та в зльоту вертольотів.

На обладнання окопів (укриттів) для кожної БМБР (БТР) в відділеннях по 3-4 чоловіка, щілини – по 2-3 чоловіка та по одному чоловіку на обладнання командно-спостережного пункту командира взводу. Місця розміщення особового складу та бойової техніки пильно

маскуються. В районі розташування організується рух, суворо притримуються маскування, ведеться спостереження за наземним та повітряним противником.

В гірській місцевості при інженерному устаткуванні позицій може використовуватись каміння, мішки з піском та землею. Інженерні споруди обладнуються так, щоб виключалось затікання туди вогнесумішей та води, а також скатування гранат.

На шляхах висування противника спеціально підготовлені групи можуть штучно створювати обвали та зсуви.

Вогневі позиції БМБР (БТР) та танків вибирають в місцях, що забезпечують ведення вогню з граничних відстаней та приховане їх розташування. Позиції відділень вибираються в місцях, що виключають можливість обвалів, зсувів та затоплень.

При проведенні інженерного устаткування району в лісі створюються захисні смуги, запаси води, проводиться очистка лісу від сухого ламеню та сухостою. При високому рівні грунтовних вод щілини, бліндажі та схови для особового складу, окопи для укриття озброєння, бойової та іншої техніки можуть обладнуватись насипними або напівнасипними.

Організація сторожової та безпосередньої охорони

Війська при розташуванні на місці охороняються безпосередньою, а з-за загрози нападу противника й сторожовою охороною, що встановлюється на вказаних їм рубежах та в смугах (на позиціях). Сторожова охорона повинна бути круговою та перехоплювати усі основні дороги та підступи до району розташування. Виставляється, щоб не допустити проникнення розвідки противника та диверсійних груп в район розташування військ, виключити раптовий напад наземного противника, забезпечити час та вигідні умови для розгортання та введення в бій підрозділів, що охороняються.

Кількість та склад підрозділів, що виділяються для сторожової охорони, визначаються віддалення частин та підрозділів, що охороняються, від противника та його можливостями, а також важливості напрямку, часу, необхідного для розгортання та введення в бій підрозділів, що охороняються, характеру місцевості та умов спостереження.

Сторожова охорона здійснюється – сторожовими загонами, сторожовими заставами, сторожовими постами, секретами. До складу сторожових загонів, як правило назначаються підсилені роти, до сторожової застави – підсилені взводи. Іноді на важливому напрямку в сторожовий загін може бути назначений батальйон (від дивізії). В цьому випадку до сторожових застав від сторожового загону можуть назначати підсилені роти. Іноді при розташуванні на місці батальйону, від нього може виставлятись сторожова застава у складі підсиленого взводу.

Сторожовому загону (заставі) вказується рубіж охорони та смуга охорони по фронту для батальйону до 10км, для роти 5 км, для взвода–2км.

Віддалення сторожового загону (застави) від частин (підрозділів) – повинно забезпечуватись частинами (підрозділами), що охороняються, маневру, організованого введення в бій, та залежно від складу охорони може бути для батальйону 15 км, для