По усьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка з'єднує одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, окопи для бойових машин піхоти, танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, інших вогневих засобів і укриття для особового складу. Від опорного пункту в глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню. Траншея, окопи і хід сполучення повинні забезпечувати ведення флангового і перехресного вогню по противнику, який атакує, потайний маневр і розосередження вогневих засобів, а також уведення противника в оману відносно побудови оборони взводу.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 300—600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримувати підрозділи, що займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами рот другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600—1000 м від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою І третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.

Хід сполучення використовується для потайного маневру підрозділами, ведення бою з противником, що вклинився в оборону, евакуації поранених І подачі боєприпасів і продовольства.

Основу системи вогню взводу складає: вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і кулеметів. Системи вогню будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їхній взаємодії і в поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними

пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту (мал. 5).

Безпосередньо перед переднім краєм готується зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під вогнем взводу, а мертві зони, які є, повинні уражатися вогнем артилерії І мінометів із закритих вогневих позицій.

Зона суцільного багатошарового вогню — це смуга місцевості перед переднім краєм позиціями в глибині оборони, у якій кожна точка місцевості знаходиться під дійсним вогнем усіх видів зброї взводу. Глибина зони суцільного багатошарового вогню зі стрілецької зброї може складати 500—800 м. а протитанкового вогню — в залежності від дальності прямого пострілу засобів боротьби з танками—може досягати 1.5—2,5 км.

Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем всіх видів зброї.

Ефективність вогню в обороні досягається його влучністю, масовістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Всі вогневі засоби в обороні повинні бути готовими до ведення вогню і здійснення маневру вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню механізованому взводу і указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, крім того, — одна-дві ділянки зосередженого вогню.

Зосереджений вогонь зі стрілецької зброї по наземним цілям ведеться з автоматів і ручних кулеметів на дальність 600 м, з кулеметів ПК і ПКТ—до 1000 м. із крупнокаліберних кулеметів, установлених на бронетранспортерах, — до 2000м, з танків — до 3500м, з бойових машин піхоти (осколковою гранатою) — на відстані 2—3 км.

Ділянки зосередженого вогню по фронту можуть бути: для механізованого взводу — 150—200 м, для відділення — до 50 м, для взводу бойових машин піхоти — до 75 м (по 25 м на гармату).

Зосереджений вогонь готується завчасно на шляхах імовірного руху противника. Щільність вогню на ділянці зосередженого вогню повинна бути в 1,5—2 рази вище, ніж звичайна щільність перед опорним пунктом.

Для організованої поразки противника призначаються рубежі відкриття вогню ПТКР з танків, з гармат бойових машин піхоти, із стрілецької зброї. Дальність ефективного вогню стрілецької зброї складає 400—600 м, бойових машин піхоти — 1000—1300 м. танків— 1800—2500м.

Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), танкам, гарматам. вогнеметам І кулеметам призначаються основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів готується у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна межа вказується двома точками і орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися. Готовність системи вогню визначається заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, гарматами ті іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів,

БОЙОВІ МОЖЛИВОСТІ МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ В ОБОРОНІ

Бойові можливості взводу в обороні характеризуються вогневими і маневреними можливостями.

Під вогневими можливостями розуміється здатність взводу вогнем протитанкових засобів знищувати наступаючі танки й інші броньовані машини, а вогнем стрілецької зброї — живу силу і вогневі засоби противника.

Маневрені можливості визначають здатність взводу робити різні переміщення, розгортання для заняття вогневого рубежу й інші дії, що характеризуються тимчасовими показниками,

Взвод обороняє опорний пункт на фронті до 400 м, а з урахуванням вогневого