яке проникає в глибину кристалічної решітки і утворює в ній суміші. Порушення кристалічної структури призводить до необоротних змін, особливо в транзисторах. В них змінюється коефіцієнт підсилення і зворотній струм. Електролітичні і паперові конденсатори також виходять з ладу: знижується напруга пробою опір, змінюється провідність. Телевізійні передаючі трубки і фотоелементи також виходять з ладу. Під дією гама-випромінювання порушуються діелектричні властивості ізоляційних матеріалів. Інтенсивне опромінення викликає потемніння оптичних приладів. Скло оптичних приладів темніє при дозах опромінення в тисячі і десятки тисяч рентгенів. Для підвищення стійкості роботи електронного обладнання в умовах дії проникаючої радіації необхідно використовувати захисні екрани, радіаційно стійкі матеріали і деталі, а також автоматичні вимикаючі пристрої.
Радіоактивне зараження (забруднення) місцевості і приземного шару атмосфери при ядерному вибусі. Радіоактивне зараження (забруднення) місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору ,води та інших об'єктів виникає внаслідок випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху. Відомо, що в районі ядерного вибуху виникають великої потужності потоки повітря, спрямовані вгору і до його центру.
Частинки грунту захоплюються цими потоками разом з конденсованими на них радіоактивними речовинами і потрапляють в хмару ядерного вибуху. (При ядерному вибусі велика частина радіоактивних речовин випаровується, а потім конденсується на розплавлених частинках грунту).
Хмара ядерного вибуху з великою швидкістю піднімається на висоту, яка залежить від потужності вибуху. Об'єм (розмір) хмари ядерного вибуху внаслідок різниці температур зовнішнього і внутрішнього повітря збільшується. При підніманні на висоту температури стають рівними і піднімання радіоактивної хмари припиняється. Наприклад, при вибусі потужністю 1 млн. тонн (1 мегатонна) швидкість піднімання радіоактивної хмари в перші 20с порівнює 125 м/с, а в перші 6 хвилин до 16 м/с.
В хмарі ядерного вибуху дуже багато радіоактивних частинок різних розмірів. Тільки-но припинилося піднімання радіоактивної хмари, з неї починають випадати на поверхню території, де вона виникла і куди зноситься вітром, радіоактивні речовини. Виникає радіоактивне забруднення (зараження) місцевості. Значення радіоактивного зараження як уражаючого фактора ядерного вибуху визначається тим, що високі рівні радіації можуть спостерігатись не лише в районі вибуху, а й на великих відстанях від вибуху. Воно може досягати десятків і сотень кілометрів. Радіоактивне зараження місцевості може бути небезпечним протягом декількох діб, тижнів і місяців після ядерного вибуху. На місцевості, яка потрапляє під радіаційне зараження при ядерному вибусі, виникають дві ділянки: вибуху і сліду хмари.
Випадання радіоактивних опадів із хмари ядерного вибуху на поверхню грунту є наслідком двох одночасних процесів: розповсюдження радіоактивної хмари на висоті її підняття за напрямком вітру і осідання радіоактивних частинок під дією сили тяжіння.
Об'єм повітряного простору, який займають радіоактивні частинки, і випадають із хмари ядерного вибуху, називається шлейфом .З початку з хмари випадають крупніші частинки, які мають високий ступінь активності. Із збільшенням відстані від місця вибуху випадають дрібніші частинки з меншим ступенем активності. Внаслідок випадання радіоактивних речовин на місцевості виникають небезпечні зони. Їх умовно можна поділити на чотири зони: А,Б, В і Г (Рис.4).
Рис.4. Виникнення небезпечних радіоактивних зон.
Зона А - зона помірного радіоактивного зараження. Рівень радіації на її зовнішній межі - 8 Р/год, на внутрішній - 80 Р/год. Доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин на зовнішній межі Д=40 Р, на внутрішній - 400 Р. Площа зони А становить біля 70-80% площі радіоактивного зараження. В зоні А роботи на виробничих підприємствах не зупиняють. На відкритій місцевості в середині зони і її внутрішній межі роботи припиняються. Населення діє згідно з режимом радіаційного захисту, прийнятим для даної місцевості і рішенням начальників і штабу ЦО.
Зона Б - зона сильного радіоактивного зараження. Рівень радіації на зовнішній межі- 80 Р/год, на внутрішній - 240 Р/год. Доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин на зовнішній межі - 400 Р, а внутрішній - 1200 Р. Площа зони Б становить біля 10% площі радіоактивного зараження. В зоні Б роботи на виробничих підприємствах припиняються на 1 добу і більше - згідно з режимом радіаційного захисту, прийнятим до даної території, а також згідно з рішенням керівництва ЦО (начальників ЦО області, району, штабів ЦО).
Зона В - зона небезпечного радіоактивного зараження. Рівні радіації на зовнішній межі - 240 Р/год, на внутрішній - 800 Р/год. Доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин на зовнішній межі - 1200 Р, на внутрішній - 4000 Р. Площа зони В становить біля 8-10% площі радіоактивного зараження місцевості Для захисту населення від радіаційного опромінення використовуються сховища і протирадіаційні укриття, а також засоби індивідуального захисту органів дихання. Роботи на промислових підприємствах припиняються на 1-4 доби і більше – згідно з режимом радіаційного захисту і рішенням керівництва цивільної оборони.
Зона Г - зона надзвичайно небезпечного зараження. На зовнішній межі зони Г рівень радіації 800 Р/год, а доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин - 4000Р. Роботи в зоні Г припиняються, населення укривається в сховищах і протирадіаційних укриттях і діє згідно з вказівками керівників ЦО, які передаються через штаби ЦО. Рівні радіації на зовнішніх і внутрішніх межах зон радіоактивного зараження взяті через одну годину після ядерного вибуху. Відомо, що процес безперервного розпаду радіоактивних речовин викликає спад рівнів радіації протягом певного часу. Особливо різко зменшується рівень радіації в першу годину після ядерного вибуху.
Електромагнітний імпульс ядерного вибуху. Ядерні вибухи в атмосфері і у вищих її шарах призводять до виникнення потужних електричних і магнітних