Ударний механізм призначається для проведення пострілу, розміщується в клині і включає ударник, бойову пружину, взвод ударника, вісь взводу, стопор взводу з пружиною та кришкою.

Викидаючий механізм призначається для викидання гільзи після пострілу та для видалення патрона з камори у випадку осічки. Він складається з двох викидачів, осі викидачів, з важелем і двох ковпачків з пружинами.

Механізм повторного взведення служить для взведення ударного механізму після осічки без відкривання затвора.

Запобіжний механізм не дозволяє провести пострілу при не повністю закритому затворі.

Люлька призначена для направлення ствола під час відкату і накату та для закріплення деталей противідкатних пристроїв. За устроєм направляючих частин розрізняють люльки обойменного та коритного типу. На люльці кріпиться зубчатий сектор підйомного механізму, циліндри та штоки противідкатних пристроїв, а також кронштейни врівноважуючого механізму і прицільних пристроїв. За допомогою цапф люлька кріпиться на верхньому станку.

Противідкатні пристрої призначаються для поглинання енергії руху відкатних частин гармати під час пострілу, плавного повернення їх у вихідне положення і надійного утримання в крайньому передньому положенні на будь-якому куті підвищення ствола. До противідкатних пристроїв відносяться гальмо відкату та накатник.

Гальмо відкату служить для поглинання енергії руху відкатних частин гармати під час пострілу і гальмуванні їх під час накату. В залежності від конструкції вузла гальмування розрізняють гальма відкату: канавочні, шпоночні, веретенні, золотникові та клапанні.

Накатник служить для повернення відкатних частин після пострілу в початкове положення і утримання їх в цьому положенні на всіх кутах підвищення. Під час відкату накатник прймає участь в гальмуванні відкату, акумулюючи частину енергії відкату, яка використовується в подальшому для здійснення накату.

В залежності від природи робочого тіла, що акумулює енергію відкатних частин, розрізняють пружинні, гідропневматичні і пневматичні накатники.

Верхній станок служить основою для качаючої частини гармати. рАзом вони складають обертову частину гармати. На ньому закріплюється люлька, підйомний та поворотний механізми, врівноважуючий механізм та щитове покриття.

До механізмів наведення відносяться підйомний і поворотний механізми, які служать для надання стволу гармати заданого положення в вертикальній та горизонтальній площині.

Механізми наведення сучасних гармат поділяються на секторні, гвинтові та черв’ячні.

Врівноважуючий механізм служить для врівноваження качаючої частини гармати відносно осі цапф з метою облегшення роботи на підйомному механізмі. В сучасних гарматах широко застосовуються пружинні і пневматичні врівноважуючі механізми. В залежності від способу та місця прикладання врівноважуючої сили до люльки розрізняють врівноважуючі механізми штовхаючого і тягнучого типу.

Нижній станок є основою обертової частини гармати. До нижнього станка кріпляться станини та ходова частина.

Прицільні пристрої включають панорамний, оптичний та електронно –оптичний (нічний) приціли.

Панорамні приціли сучасних гармат виконуються залежними від гармати ( переміщуються в вертикальній площині разом з качаючою частиною гармати як одне ціле).

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ САМОХІДНИХ ГАРМАТ

Самохідні гармати на відміну від причіпних змонтовані на гусеничних шасі різної модифікації. Вони володіють високими маневреними і вогневими можливостями, підвищеною прохідністю, захисту особового складу від осколків снарядів і куль. Здатністю долати водні перешкоди на плаву та вбрід. Деякі процеси роботи обслуг самохідних гармат автоматизовані (наведення гармат, заряджання гармат та ін).

Артилерійська частина самохідної гармати складається з наступних основних частин: ствола 1, затвора 4, люльки 10, огородження 6, противідкатних пристроїв 2 і 3, підйо-много механізму 9, врівноважуючого механізму 5, досилача 7, електрооб-ладнання 8.

Ствол- складається з труби, казенника, муфти, ресивера і дульного гальма.

Затвор – клиновий, верти-кальний з напівавтоматикою механічного (копірного) типу.

Люлька- складається з литої цапфенної обійми і приварених до неї основи сектора, фланця, труби і кронштейна врівноважую-чого механізму.

Огородження служить захис-том обслузі від удару відкатними частинами під час пострілу і для закріплення на ньому досилача, електро-обладнання, спускового меха-нізму, важелів повторного взводу і відкривання затвору.

Досилач полегшує роботу заряджаючого, забезпечує стабільність досилки снарядів і гільз, підвищує скорострільність. Досилач складається з механізму досилання, редуктора, ланцюга, лотка, рами і електродвигунів.

Підйомний механізм – секторний, забезпечує кути наведення від –4 до 600.

Врівноважуючий механізм – пневматичний з температур-ним комперсатором.

Електрообладнання гармати являє собою комплекс електротехнічних пристроїв, призначених для управління виконавчими механізмами гармати, електричного блокування механізмів і сигналізації.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ МІНОМЕТІВ

Міномети – особливий специфічний тип артилерійських гармат, гладкоствольних з опорною плитою, що стріляють опереними мінами. Міномети призначені для ураження живої сили, вогневих засобів противника, розміщених на зворотніх схилах висот, укритих в складках місцевості в окопах.

Ствол (1) міномета являє собою гладкостінну трубу, закриту з казенної частини казенником. В дульній частині ствола є невелике потовщення, в середній частині- кільцеві виточки для з’єднання з обіймою двуноги- лафета. Для перевірки нульової лінії прицілювання на стволі розміщена контрольна площадка та продольна біла полоса. Казенник міномета має стріляючий пристрій, який призначений для проведення пострілу. Стріляючий пристрій самовзводиться та має два положення ЖОРСТКЕ («Ж») та ВІЛЬНЕ («С»)

Двунога-лафет (6) утримує ствол на заданому куті підвищення. На двунозі розміщені підйомний механізм (8), механізм горизонтування (7), вертлюг з поворотним механізмом (3) і амортизатори з обоймою (4).

Опорна плита (5) є опорою ствола міномета під час пострілу. Вона сприймає силу тиску порохових газів від ствола і передає її на грунт. Опорна плита являє собою жорстку конструкцію з привареними зверху накладками, а знизу – ребрами жорсткості, які одночасноє сошниками. В середині основи опорної плити знаходиться