служба — це не тільки кон-ституційний обов'язок громадянина України, а й важ-ливий і незамінний процес подальшого розвитку та ста-новлення особистості, формування суто чоловічих рис характеру, загартування тіла і духу, засвоєння необхід-них для майбутнього життя навичок і вмінь, набуття со-ціального досвіду.
Старшокласники — майже дорослі люди, однак за своїм соціальним і матеріальним становищем вони ще залежать від батьків та вчителів. Дорослі ж здебільшого ставляться до юнаків як до дітей. Це призводить до ви-никнення суперечностей, непорозумінь, конфліктів. Най-частіше такі стосунки складаються між батьком і сином. А серед ровесників юнак відчуває себе дорослою людиною. Контакти, дружба з ровесниками у юнаків, на відміну від дорослих, більш глибокі, стійкі, значущі. Саме у цьо-му віці можуть виявлятись однобокість у судженнях, не-терпимість, категоричність, необґрунтоване заперечення поглядів інших людей. Деякі юнаки критикують усіх і все; судження про інших людей висловлюють у гострій, безапеляційній формі; з найменшого приводу (а то й без нього) конфліктують з дорослими та ровесниками.
Для старшокласників типовими є часті зміни наст-роїв, високе емоційне напруження, невміння володіти собою. В цьому віці досить часто (частіше, ніж у молод-ших учнів) спостерігається стан тривоги, занепокоєння. Ця тривожність спричиняється як тим, що у юнака важ-ко складаються взаємини з іншими людьми — в школі, сім'ї, на «вулиці», так і неправильними його уявлення-ми про своє майбутнє, про свою готовність до життя, до строкової військової служби, про проблеми, що існують в армії, у суспільстві в цілому.
Багатьом юнакам притаманні такі негативні риси ха-рактеру, як індивідуалізм, вузький практицизм, так зва-на «діловитість», що певною мірою пояснюється праг-ненням до самостійності, бажанням зайняти «позицію» дорослої людини. Це виявляється у зневажливому став-ленні до інших, демонстрації своїх «умінь». Юнаком оволодівають полярні почуття, суперечливі бажання, йо-го поведінка непослідовна. Все це є свідченням активно-го розвитку особистості, складності процесу переходу від дитинства до зрілості. Труднощі становлення у цьому ві-ці зумовлені як соціально-психологічними, так і фізіоло-гічними чинниками, пов'язаними зі змінами функцій внутрішніх органів і перебудовою організму.
Зростає увага юнаків до своєї особистості, потреба пізнати себе, оцінити свій внутрішній світ, думки, пове-дінку. Юнак мовби переносить на себе образ якоїсь лю-дини (літературного персонажа, кіногероя), порівнюючи себе з ним, усвідомлюючи свою подібність до нього, і ро-бить висновки щодо якостей своєї особистості, необхід-ності самовдосконалення. Інтенсивність самопізнання у різних людей залежить як від соціальних умов вихован-ня і навчання, так і від індивідуально-типологічних особ-ливостей (властивостей нервової системи, темпераменту та ін.). У старшокласників інтенсивно розвиваються са-мосвідомість, самоаналіз, самооцінка.
Юнаки здатні правильно оцінити і свою готовність до служби в армії, зіставляючи свої вміння, знання, здіб-ності з вимогами військової діяльності. На цей процес суттєво впливає рівень самоповаги. Впевнений у своїх моральних і фізичних силах юнак не боїться військової служби. У того, хто відчуває постійне невдоволення со-бою, життям, має сумніви щодо своїх можливостей, ви-никають страх, тривожність перед службою в армії. Ці юнаки і в умовах військової служби хворобливо реагу-ють на критику, жарти, ізолюються від колективу, зали-шаються поза ним, не мають друзів. Але є і такі юнаки, які, навпаки, виявляють безпідставну самовпевненість щодо своєї готовності до військової служби; їх негативно сприймають у військовому колективі. Тому необхідно навчитися правильно оцінювати свою особистість, свою готовність до життя, до служби в армії і приділити знач-ну увагу самовдосконаленню.
Готовність до служби в армії полягає у здатності ус-пішно виконувати всі її вимоги на початковому етапі. Чим вища готовність юнака, тим менше часу витрачаєть-ся на адаптацію його до умов військової діяльності і тим менших зусиль від самого воїна і його командирів вима-гатиме цей процес.
Психологічна готовність до військової служби — це складна властивість особистості, рівень сформованості якої визначається ступенем розвитку всіх сфер людської психіки: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-чуттєвої, вольової.
Щоб сформувати психологічну готовність до військо-вої служби, потрібно розвинути у себе такі три взаємопо-в'язані компоненти: соціально-психологічну готовність, загальну військово-професійну готовність, емоційно-во-льову готовність.
Соціально-психологічна готовність до військової служби характеризується рівнем сформованості у юнака бажання служити в армії, інтересу до військової діяль-ності, ідеалів військової людини, почуття обов'язку, від-повідальності перед суспільством, патріотизму, розумін-ня соціальної значимості та необхідності військової служ-би, потрібних воїну моральних якостей.
Загальна військова-професійна готовність до вій-ськової служби визначається рівнем розвитку знань, навичок і вмінь, що необхідні молодому воїнові (із ста-тутів Збройних Сил України, з їх історії, з вогневої, стройової, тактичної, фізичної, медико-санітарної підго-товки, з військової топографії та ін.). Початковий вій-ськовий курс юнаки проходять на заняттях з допризов-ної підготовки, здобувають також відповідні знання у процесі вивчення інших шкільних предметів. Для ус-пішного входження у військову службу та освоєння вій-ськової спеціальності в навчальних підрозділах юнак має володіти достатнім рівнем розвитку психічних пізна-вальних процесів: сприймання, мислення, пам'яті, уяви. Рівень знань, навичок у людини тим вищий, чим краще функціонують у неї психічні пізнавальні процеси. З ін-шого боку, досягти вищого розвитку певних психічних процесів (мислення, уяви) можна лише на основі наяв-них знань та вмінь. Набуті до призову в армію знання, навички, вміння впливають на результативність військо-вої діяльності, на рівень її усвідомлення.
Військова діяльність, як уже зазначалося, характе-ризується особливою екстремальністю, напруженістю по-рівняно з діяльністю юнаків у допризовний період (нав-чанням, працею, заняттями спортом та ін.) і вимагає ве-ликого напруження фізичних і психічних сил, вміння регулювати свою поведінку, психічні процеси.
Тому важливою складовою готовності до армії є емо-ційно-вольова готовність до військової служби. Вона ха-рактеризується здатністю особистості регулювати свої емоційні стани (тривожність, страх, невдоволення, обу-рення,