На озброєння Червоної армії протягом 1941-1942 рр. поступили і нові моделі танків:

- Т-60 – легкий танк безпосередньої підтримки піхоти. Мав дуже малі габарити і вагу – 5,8 т. Озброєння – 20 мм, автоматична гармата (боєзапас – 780 снарядів) і кулемет. Броня – до 35 мм. Великим був запас ходу: від 400 км по бездоріжжю до 535 по дорозі [82]. Непоказний зовні на фоні великих і грізних машин, для піхоти в польових умовах він виявився надійною підтримкою;

- Т-70 – призначався для заміни Т-60 і був дуже схожим на нього. Вага – 9,2 т, екіпаж теж 2 чоловіки. Озброєння – 45-мм гармата і кулемет. Броня від 10 до 45 мм [82];

- КВ-1с – модернізація КВ-1 в бік збільшення швидкості за рахунок зменшення бронювання і ваги. Швидкість сягнула 43 км/год по дорозі і 25 по бездоріжжю. Броню зменшили до 75 мм, оскільки більшість німецьких протитанкових гармат не здатні були пробити і таку броню. Також покращились умови роботи екіпажу. Цими машинами озброювали окремі танкові полки прориву [82];

В 1943-1945 рр. і танковий парк воюючих сторін і танкові з’єднання і тактика танкових військ продовжували еволюціонувати. Для військ Гітлера були характерні такі риси: поява важкої бронетехніки на полі бою («Тигр», «Пантера», «Королівський тигр»), дроблення танкових з’єднань, зменшення кількості машин у них , неухильне збільшення ролі самохідної артилерії, що яскраво свідчило про те, що Вермахт переходив до оборонних задач, а його «панцерваффе» дедалі частіше відігравало роль пожежної команди.

Остання спроба перехопити ініціативу на фронті відбулась у Курській битві. За задумом Гітлера, головну роль в наступі мали відіграти танкові війська. Для більш досконалої підготовки «панцерваффе» було вирішено створити посаду генерал-інспектора бронетанкових військ, яку зайняв Гейнц Гудеріан (творець танкових сил Вермахту) у лютому 1943. Він мав слідкувати за організацією і навчанням бронетанкових військ, вирішувати питання їх вдосконалення. Також він рахувався командувачем запасних частин, які мав вчасно посилати на фронт. А також – узагальнювати досвід підготовки і бойового застосування свого роду військ. Підпорядковувався він безпосередньо фюреру [9, с.399-400].

В цей час німецька промисловість нарешті отримала змогу відправити на фронт нові машини. Були випущені нові типи танків: Т-VI (або «тигр») і Т-V («пантера»), які стали символом танкової могутності Вермахту.

- Т-VI або «Тигр» -- на той час був кращим важким танком у світі (до появи ІС-2). Його бортова, кормова і лобова броня становила 60 – 100 мм. На озброєнні мав 88-мм гармати, які проломлювали броню КВ і два кулемети. Швидкість складала від 16 км/год по бездоріжжю до 38 км/год по дорозі [82]. Але в нього був недолік: йому приходилось постійно міняти гусениці, бо на вузьких його могли перевозити, а вести бої мав на широких (відповідних платформ для транспортування його на широких гусеницях не було);

- Т-VI мав ще одну модифікацію – «Тигр ІІ» або ж «Королівський тигр» - найбільш габаритний серійний танк Другої Світової війни. Розроблятись почав ще в 1943 р., а бойове хрещення пройшов у травні 1944 р. під Мінськом [82]. Важив 62 тонни, мав броню до 180 мм. основне озброєння – 88-мм зенітна гармата. Був дуже вдалою модифікацією «Тигра», однак страждав його недоліками – невелика прохідність і зйомні гусениці. Всього було виготовлено 489 машин [20, с.87]

- Т-V або «Пантера» - рахувався середнім танком, хоча за тоннажністю його можна віднести і до важких (43 т). Його конструкція у значній мірі була скопійована з Т-34. Броня (лоб/борт/корма) – 60/40/40 мм. Гармата 75-мм і два кулемети. Відзначалась хорошою швидкістю (46 км/год по дорозі і 24 км/год по бездоріжжю) [82]. Вважається найкомфортабельнішим танком Другої Світової війни

В перспективі «тигри» і «пантери» мали повністю замінити Т-ІІІ і Т-ІV (останні планувались зняти з виробництва, але у справу втрутився Гудеріан, який підрахував, що поки виробництво нових моделей сягне необхідного рівня, Вермахт ризикує взагалі залишитись без танків) [9, с.412].

Тому основу «панцерваффе» продовжували складати машини Т-ІІІ і Т-ІV. В 1942 – 1943 рр. випускались машини Т-ІІІ модифікацій J, L, M, які були оснащені 50-мм гарматою з довжиною ствола 60 калібрів і лобовою бронею 50 мм (мод. J) і 50+20 мм (мод. L і M), а також короткоствольні Т-ІІІ серії N. Т-ІV на той час випускалось в модифікаціях G і H, які були озброєні 75-мм гарматою з довжиною стола 43 або 48 калібрів. Лобове бронювання було 50 або 50+30 мм [68, с.10]. Нарощування броні на танках мало і негативну сторону: потягнуло за собою погіршення і без того не прекрасних ходових якостей і маневреності.

Згадуючи розвиток німецької бронетехніки, не можна обминути увагою і деякі дивні (можна сказати і абсурдні) забаганки Гітлера. Так, він прагнув створити танк з таким потужним бронюванням, який би не боявся жодної гармати. В результаті з’явилась концепція надважкого танка і, навіть, було створено дві машини моделі Т-VIII (т.зв. «Мишеняти»), ще дев’ять знаходились в стані зборки, яку завершити не встигли. «Мишеня» важило 188 т, мало броню