Тема № 8. | “аварії на аес і радіаційно небезпечних об’єктах, їх медико-тактична характеристика”

Зміст лекції

1. Радіаційно небезпечні технології та об’єкти ядерно-паливного циклу

У 1996 році виповнилося 100 років з часу відкриття А.Беккерелем явища радіоактивності, яке А.Ейнштейн назвав найбільшою революційною силою технічного процесу з тих пір, як доісторична людина відкрила вогонь. Проте добре відомо, що технічний прогрес, з одного боку, приносить користь, а з іншого – певну небезпеку.

Ядерна енергетика бере свій початок з першої в світі ядерної електростанції, яка була споруджена в колишньому СРСР під керівництвом І.В.Курчатова і введена в експлуатацію 27 червня 1954 року (м. Обнінськ Калузької обл.).

За станом на кінець 1998 року в 33 країнах світу на атомних електростанціях працювало 440 ядерних енергетичних реакторів загальною потужністю 352,814 ГВт і 40 реакторів загальною потужністю 31 ГВт ще будувалися.

В 1996 році, за даними МАГАТЕ, на долю атомної енергетики припадало 18% загального виробництва електроенергії. Це перевищує обсяг усієї електроенергії, виробленої у світі всіма типами електростанцій за 1969 рік.

Значних темпів розвитку ядерна енергетика набула за часів колишнього СРСР. Так, кожні 5 років загальна потужність радянських АЕС подвоювалась. Сьогодні в Україні працює 4 АЕС, які забезпечують понад 40% валового виробництва електроенергії в країні.

Такий бурхливий розвиток атомної енергетики зумовлений перш за все економічними чинниками. Після першої нафтової кризи 70-их років багато країн побачили в атомній енергетиці надійне джерело енергозабезпечення. В колишньому СРСР розвиток атомної енергетики був зумовлений віддаленістю вугільних шахт і нафтових родовищ від основних споживачів електроенергії.

Україна, де відсутні великі нафто-газові родовища, а вугілля, яке добувається в східних регіонах з великих глибин і має велику собівартість, навряд, чи колись зможе відмовитись від атомної енергетики як досить стабільного енергоджерела.

Крім економічних, існують також екологічні причини. Теплові електростанції є найпотужнішими джерелами надходження в атмосферу вуглекислого газу, оксидів сірки та азоту. Крім того, вони самі є джерелами радіоактивного забруднення довкілля. Так, теплова електростанція середньої потужності (1 млн. кВт/год) за рік споживає 4-5 млн. тонн вугілля, в якому містяться певні концентрації радіонуклідів: урану – 1-2,5 г/т вугілля, технецію – 2-5 г/т вугілля.

Про перспективність атомної енергетики в нашій країні свідчить Указ Президента України №64/94 від 23 лютого 1994 року “Про невідкладні заходи щодо розвитку атомної енергетики та формування ядерно-паливного циклу в Україні”.

Але серед техногенних джерел надзвичайних ситуацій і аварій1 найбільшу небезпеку за тяжкістю ушкоджень, масштабами та тривалістю дії ушкоджуючих факторів є радіаційні катастрофи. Необхідно також враховувати і те, що майже всі АЕС розташовані в досить густонаселених районах. Так, в 30-и  км зонах кожної Європейської АЕС проживає близько 100-150 тис. населення.

За час існування ядерної енергетики виникло більше 300 значимих аварій, їх наслідки в основному не виходили за межі самих ядерних об’єктів. Проте були випадки, коли наслідки аварій носили поширений і навіть глобальний характер.

Аварія | Сумарний викид

(БК) | Викид

Sr-90 | Викид

I-131 | Викид

Cs-137 | Територія, виведена із господарського використання | Територія, на якій позначилась дія викиду

Південний Урал (1957р.) | 7,4·1016 | 2,0·1015 | - | 2,7·1013 | 1000 км2 | 15000 км2

Уіндскейл Великобританія (1957р.) | - | 7,4·1010 | 7,4·1014 | 2,2·1014 | - | 500 км2

АЕС Три-Майл-Айленд США (1979р.) | - | - | 7,4·1011 | - | - | -

Чорнобильська АЕС (1986р.) | 3,8·1018 | 8,1·1015 | 6,3·1017 | 7,4·1016 | 3000 км2 | 20000 км2

Враховуючи потенційну небезпеку ядерних об’єктів для навколишнього середовища, оволодіння основами знань про атомну енергетику, ядерні аварії та їх наслідки необхідне фахівцям різних професійних груп, включаючи і медичних працівників.

Радіаційно небезпечні технології та об’єкти ядерно-паливного циклу

Поняття “ядерно-паливний цикл” характеризує послідовність операцій з радіоактивними матеріалами, що використовуються в ядерній енергетиці, і складається з таких технологічних процесів і відповідних їм об’єктів, як:

видобування, подрібнення і концентрування уранової руди – уранові рудники, збагачувальні фабрики;

вилучення урану із уранової руди та його збагачення ізотопом з масовим числом 235 – радіохімічні підприємства;

перетворення урану в паливо і виготовлення термовиділяючих паливних елементів (твелів) – підприємства атомного машинобудування;

використання паливних елементів у ядерних реакторах – атомні електростанції, атомні теплоелектроцентралі, атомні станції побутового теплозабезпечення (АТС), атомні станції промислового теплозабезпечення, атомні надводні кораблі (АНК), атомні підводні човни, космічні апарати, дослідницькі реактори;

виділення з відпрацьованого палива накопиченого плутонію, невикористаного урану та інших радіонуклідів, які застосовуються в різних галузях виробництва (наука, техніка, медицина тощо) – радіохімічні заводи;

регенерація палива і виготовлення паливних елементів (твелів) – радіохімічні підприємства атомного машинобудування;

перевезення свіжого і відпрацьованого ядерного палива, радіоактивних матеріалів та відходів – спеціалізовані транспортні підприємства;

зберігання палива, радіоактивних матеріалів та відходів – тимчасові сховища на окремих підприємствах та постійні сховища на пунктах захоронення радіоактивних відходів.

Слід відзначити, що в Україні, як в багатьох інших країнах світу, немає повного (замкнутого) ядерно-паливного циклу. Проте окремі його елементи функціонують. До них відносяться: видобування, подрібнення і збагачення уранової руди (уранові рудники), використання ядерного палива (енергетичні та дослідницькі реактори), зберігання відпрацьованого палива (сховища), перевезення свіжого та відпрацьованого палива і радіоактивних відходів (спеціальні транспортні підприємства), зберігання радіоактивних відходів (пункти їх захоронення) та деякі інші.

Підприємства по видобуванню та переробці уранових руд знаходяться в Дніпропетровській, Кіровоградській та Миколаївській областях.

Видобування уранової руди в Україні проводиться на Жовтоводському, Кіровоградському, Смолінському та Новокостянтинівському рудниках.

Переробка уранових руд з метою отримання окису-закису урану проводиться на спецкомбінаті в м. Жовті Води.

До особливостей уранодобування