3. Речовини, які мають задушливу та загальноотруйну дію (ак-рилонітрил, окисли азоту, сірчистий ангідрид, сірководень та ін-ші).

4. Нейротропні отрути - речовини, що впливають на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу (ФОР, сірковуглець та інші).

5. Речовини, які мають задушливу та нейротропну дію (аміак).

6. Речовини, які порушують обмін речовин і структуру клітини (діоксин);

7. Метаболічні отрути (метилбромід, метилхлорид, диметилсуль-фат, етиленоксид, та інші).

Відносно швидкості формування санітарних втрат прийнята нас-тупна класифікація СДОР:

1. Швидкої дії. Характерним є розвиток симптомів інтоксика-ції на протязі кількох хвилин. До них відносяться синільна кисло-та, акрилонітрил, сірководень, окис вуглецю, окисли азоту (у ви-соких концентраціях), хлор (у високих концентраціях), аміак, фос-форорганічні речовини.

2. Сповільненої дії (розвиток симптомів на протязі години). До цієї групи відносять динітрофенол, диметилсульфат, метилбро-мід, метилхлорид, оксихлорид фосфору, окисли азоту, хлор, окис етилену, сірковуглець, трихлористий фосфор, фосген, хлорид сірки, етиленхлоргідрин.

3. Вкрай сповільненої дії. Для цих СДОР є характерним розви-ток симптомів на протязі понад годину (метиловий спирт).

За хімічною структурою виділяють 22 класи СДОР. Основні із них наступні:

1. Мінеральні та органічні кислоти (сірчана, хлористоводне-ва, фосфорна, оцтова та інші);

2. Основи (їдкий натр, калі, розчини аміаку);

3. Спирти (метиловий, бутиловий та інші) і альдегіди кислот.

4. Органічні та неорганічні нітро- і аміносполуки (анілін, нітробензол, нітротолуол);

5. Феноли, крезоли та їх похідні.

6. Гетероциклічні сполуки.

7. Пестициди: фосфорорганічні (хлорофос, карбофос), карбона-ти (карботіон), хлорорганічні (ДДТ, гексахлоран), ртутьорганічні (метилртуть), похідні фенолоцтової кислоти, діпіріділ (паракват).

Класифікація СДОР за ступенем токсичності наведена в таблиці

Характеристика СДОР за ступенем токсичності

Клас токсичності | ГДК в

повітрі

мг / м3 | Середньосмертельні

концентрація

в повітрі,

мг/л | при поступленні всередину, мг/кг

Надзвичайно токсичні |

0,1 |

< 1 |

< 1

Високотоксичні | 0,1 - 1 | 1 - 5 | 1 - 50

Сильно токсичні | 1,1 - 10 | 6 - 20 | 51 - 500

Помірно токсичні | 1,1 - 10 | 21 - 80 | 501 - 5000

Малотоксичні | > 10 | 81 - 160 | 5001 - 15000

Практично нетоксичні |

- | > 160 | > 15000

3. Патогенез та клініка ура-жень СДОР

Серед СДОР саму велику групу складають речовини пере-важно задушливої дії, тобто сполуки, що головним чином уражають органи дихання, викликаючи розвиток токсичного набряку легенів, з явищами гострої дихальної недостатності. Це веде до швидко прог-ресуючої гіпоксії і вторинних порушень багатьох функцій організму та можливої загибелі уражених.

В промисловості широко використовують класичні задушливі ре-човини, відомі з курсу військової токсикології - хлорпікрин, фос-ген, властивості яких подані в підручниках з військової токсикології.

Деякі речовини першої підгрупи цієї групи, впливаючи на сли-зові оболонки органів дихання та зору, викликають сильне їх под-разнення і, надалі, - запально-некротичні зміни в них. В да-ному випадку розвиток патологічного процесу може бути досить швидким і бурхливим.

Представники другої підгрупи відрізняються тим, що після ко-роткочасних явищ подразнення наступає скритий період, під час якого потерпілі почувають себе повністю здоровими. Однак пізніше раптово розвивається набряк легень і стан потерпілих значно по-гіршується.

Найпоширенішим представником цієї групи СДОР є хлор (Сl2), запаси якого на деяких об'єктах народного господарства особливо великі. Наприклад, на водоочисній станції великого міста в зберігається до кількох десятків тон цієї речовини.

Хлор - це газ жовто-зеленого кольору з різким запахом, важ-чий за повітря в 2,5 рази. Конденсується в рідину при температурі - 34о С. Добре розчинний у воді та деяких органічних розчинниках.

Добре адсорбується активованим вугіллям. Транспортується в рідко-му стані в герметичній тарі. Випаровується і створює нестійке швидкодіюче вогнище ураження.

В організм хлор потрапляє через органи дихання, слизові обо-лонки, проявляючи в місцях проникнення подразнююче-припікаючу і виражену загальнорезорбтивну дію. В розвитку токсичного впливу (особливо в початковій стадії) велику роль відіграє рефлекси, внаслідок подразнення інтерорецепторів слизових оболонок дихальних шляхів.

Клініка. Подразнююча дія хлору проявляється при концентрації 0,01г/м3, а вдихання парів хлору в такій же концентрації на про-тязі 10-15 хвилин може привести до розвитку хімічного опіку ле-гень з явищами опікового шоку, ураження дихального та судинно-ру-хового центрів, рефлекторної зупинки дихання або спазму голосових зв'язок з механічною асфіксією. Кожна з цих причин може привести до смерті.

Менш вивченими, але також надзвичайно небезпечними, є речо-вини із слабкою припікаючою і вираженою загальною дією. Це хлорид фосфору, хлорид сірки, метилізоціанат. Вони є високотоксичними речовинами (вдихання парів хлориду фосфору на протязі декількох хвилин у концентрації 0,08-0,15 мг/л призводить до гострого отруєння).

В розвитку інтоксикації задушливими СДОР виділяють 4 періоди

- контакту, прихований, токсичного набряку легень і ускладнень.

Період контакту особливо сильно виражений при отруєнні речо-винами, які мають місцеву припікаючу дію.

При впливі отрут в невеликих концентраціях симптоми інтокси-кації розвиваються після латентного періоду, тривалість якого за-лежачи від багатьох факторів, може складати від 1 до 24, а інколи і до 48 годин.

Основні прояви третього періоду - це розвиток токсичних ри-нофарингітів, ларінготрахеїтів, кон’юнктивітів, токсичних бронхітів, інколи і токсичних пневмоній, а при отруєннях середнього і важкого ступенів - токсичного набряку легень.

В клінічній картині інтоксикації в стадії регресії та рекон-валесценції характерні неврологічні порушення у вигляді постін-токсикаційного астенічного синдрому з вегетосудинною дистонією, ознаками менінгізму, міастенічним синдромом.

Речовини переважно загальноотруйної дії поділяються на

- отрути крові:

- гемолітики (миш'яковистий водень та ін.);

- отрути гемоглобіну (окис вуглецю, окисли азоту, сір-чистий ангідрид та ін.);

- тканинні отрути:

- інгібітори ферментів дихального ланцюга (синільна кис-лота, ціаніди, нітріли, сірководень та ін.);

- роз'єднувачі окислення та фосфорилювання (динітрофенол та ін.);

- речовини, які вичерпують запаси субстратів для проце-сів біологічного окислення (етиленхлоргідрин та ін.).

Властивості миш'яковистого водню, окису вуглецю,