ХАРАКТЕРИСТИКА ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ

Вивчення трагічного досвіду Хіросіми та Нагасакі, експериментальних ядерних вибухів на острові Бікіні та в Тоцьких таборах під Оренбургом (Росія) необхідне людям і сьогодні. Наслідки застосування ядерної зброї наклали відбиток на долю багатьох людей, продовжують забирати і сьогодні їх життя і здоров’я.

6 серпня 1945 року о 8 годині 15 хвилин над центром японського міста Хіросіма з американського бомбардувальника В-29 була скинута атомна бомба “Малюк”, яка містила 45 кг урану-235. Вибух відбувся на висоті 576 м. В центрі вибуху виникла вогненна куля діаметром 300 м, а температура перевищила 3 000 000° С. Хмара білого та чорного диму, яка мала грибовидну форму, піднялась на висоту до 18 км, а світлова куля навіть на відстані понад 30 км здавалась яскравішою, ніж сонце. Внаслідок вибуху 7 000 будинків в місті Хіросіма було зруйновано, 55 000 згоріло. Загинули 136 000 чоловік, що складало 53,3 % мешканців міста. Ті, що залишилися живими, потребували термінової медичної допомоги.

Біля 11 години 9 серпня 1945 року з американського літака з висоти 9 000 м була скинута друга атомна бомба над японським містом Нагасакі. Бомба була на 15 % потужніша, ніж в Хіросімі, але, внаслідок особливостей рельєфу і забудови, руйнування та кількість жертв були іншими. В результаті вибуху в Нагасакі потерпіли 640 000 чоловік, що складає 36,8 % мешканців.

В 1949 році атомна бомба була випробувана в СРСР, що припинило монополію США на володіння ядерною зброєю. В 1953 році в Радянському Союзі була сконструйована термоядерна зброя, яка тоді ж була випробувана в присутності військ в Тоцьких таборах.

1 березня 1954 року в районі острова Бікіні в південній частині Тихого океану американцями був проведений експериментальний вибух термоядерної бомби. Японське риболовне судно “5-й Фукюрю-мару” з екіпажем в 23 чоловіки знаходилось на відстані понад 200 км від центру вибуху. Моряки о 3 годині побачили далеко за горизонтом неяскраве червоне світло, через 7-8 хвилин почули досить чіткий гуркіт, подібний на вибух. Приблизно через 3 години на палубу корабля почав сипатися білий попіл, який інтенсивно випадав із хмари, що розпростерлася над ним. Екіпаж судна піддався дії радіоактивного попелу і виявився ураженим в результаті зовнішнього та внутрішнього опромінення. В результаті цього всі рибалки перенесли важкі форми ГПХ, а один з них помер.

Це були перші випадки застосування ядерної зброї, які привели до масових людських жертв. Вони стали відправним пунктом багаторічної гонки атомних озброєнь, результатом якої стало накопичення в багатьох країнах таких запасів ядерної зброї, потужність яких здатна багато разів стерти з лиця Землі все живе. Серед сучасних засобів ведення війни ядерна зброя має найбільшу руйнівну дію. Так, вибух ядерного боєприпасу силою 10 Мт призводить до руйнування міських будівель в радіусі 24 км та радіоактивного забруднення місцевості на площі біля 55 тис. км2. Сучасні засоби доставки та застосування ядерних боєприпасів дозволяють широко використовувати їх для нанесення ударів по цілях, які розташовані, як у глибині території противника, так і безпосередньо на полі бою.

1. Поняття про ядерну зброю.

Ядерною зброєю називається зброя, уражаюча дія якої зумовлена внутрішньоядерною енергією, що виділяється в результаті вибухових процесів поділу або синтезу ядер хімічних елементів.

Прилади, призначені для здійснення вибухового процесу звільнення внутрішньоядерної енергії, називаються ядерними зарядами.

Основними елементами ядерного заряду є речовина, яка ділиться, відбивач нейтронів, заряд звичайної вибухової речовини (тротилу), вибуховий пристрій та штучне джерело нейтронів, необхідне для забезпечення своєчасного початку і більш швидкого розвитку ланцюгової реакції

За характером вибухових реакцій та способом отримання ядерної енергії відомо три основних види ядерних зарядів: ядерний (атомний, однофазний), термоядерний (двохфазний) і комбінований (трьохфазний).

В ядерних однофазних зарядах використовується реакція поділу ядер важких елементів — урану-235 і плутонію-239 — у вигляді ланцюгової реакції, в процесі якої звільняється велика кількість енергії за дуже короткий, миттєвий відрізок часу — тобто вибухово.

В ядерних зарядах гарматного типу ядерна речовина до моменту вибуху розділена на кілька частин, маса кожної з яких менша критичної. Під час вибуху звичайної вибухової речовини ці частини з’єднуються в єдине ціле і їх маса стає надкритичною. В результаті цього в заряді виникає ланцюгова реакція поділу.

Імплозивний тип ядерного заряду оснований на принципі сильного стискання речовини, що ділиться, яка має сферичну форму і масу меншу від критичної. Навколо неї розташовані заряди звичайної вибухової речовини, при одночасному вибуху яких подільна речовина сильно стискується і її щільність різко збільшується. Внаслідок цього маса речовини стає критичною і виникають умови для перебігу ланцюгової реакції.

В термоядерних (двохфазних) боєприпасах основними елементами є атомний заряд — ініціатор реакції синтезу та термоядерне паливо. Спочатку відбувається вибух атомного заряду, в основі якого лежить реакція поділу. Він викликає нагрівання термоядерного палива і запускакає реакцію з’єднання ядер атомів дейтерію і тритію, що супроводжується виділенням величезної кількості енергії. В результаті цих перетворень утворюються ядра атому гелію і вільні нейтрони. Тобто в термоядерному заряді використана реакція типу “поділ-синтез”.

В комбінованих (трьохфазних) термоядерних зарядах використовуються нейтрони, які утворилися при реакціях синтезу в двохфазних термоядерних зарядах. Вони мають дуже велику енергію і викликають поділ ядер урану-238. Тобто реакція перебігає в три фази — “поділ-синтез-поділ”:—

вибухає ядерний заряд урану або плутонію (ланцюгова реакція поділу ядер) з утворенням температури в кілька мільйонів градусів;—

під