Прогнозування втрат можливе при всесторонньому вивченні ймовірних умов ядерного вибуху чи аварій на радіаційно-небезпечному об'єкті та знань основ дії їх уражаючих факторів.

3.1.2. Найближчі наслідки для здоров’я людей бойового

застосування ядерної зброї

Застосування ядерної зброї веде до втрат серед особового складу військ і цивільного населення, які виникають не тільки безпосередньо в момент вибуху. Найближчими його наслідками є ураження, які викликаються радіоактивним зараженням місцевості. Необхідно вказати, що перебування в зоні радіоактивного зараження місцевості небезпечне ще і тим, що навіть у випадку, коли сумарна доза радіації, отримана людиною, не перевищує гранично допустимої і не викликає ПХ, вона сприяє виникненню різних ускладнень і погіршує перебіг основного ураження та його прогноз.

Найбільша кількість РР утворюється при низьких або наземних вибухах термоядерних бомб. Наприклад, при наземному вибуху американського ядерного пристрою потужністю 5 Мт в листопаді 1952 року (атол Еніветок) утворилась вирва діаметром понад 1,5 км і глибиною 51 м. В результаті цього у вогненну кулю ядерного вибуху діаметром понад 5 км було втягнено біля 50 млн. т землі.

При вибухах ядерних боєприпасів малої та середньої потужності основна маса РР викидується на висоту 8-15 км, тобто залишається в межах тропосфери, де вони разом з водяними парами утворюють радіоактивну хмару. При вибухах ядерних зарядів великої потужності частина РР піднімається ще вище, попадаючи в стратосферу.

Осідання їх на землю відбувається по різному, залежно від кількості, величини частинок, а також висоти, на яку вони були підняті вибухом. Крупні частинки випадають найшвидше і утворюють так звані локальні опади, які формують зону зараження, прилягаючу до місця ядерного вибуху. Частинки меншого діметру (до 10 мкм), які потрапили в тропосферу, повітряними масами відносяться на далеку відстань від епіцентру вибуху і утворюють тропосферні радіоактивні опади. Найповільніше відбувається осідання стратосферних опадів, які можуть випадати на поверхню землі протягом кількох років практично в любому місці планети.

За рівнем небезпеки, яку спричиняє випадіння радіоактивних опадів, найбільш шкідливими є локальні. Вони викликають безпосереднє ураження людей, ступінь якого залежить від потужності дози на тій чи іншій ділянці місцевості. Особливо демонстративним прикладом, який показує всю серйозність загрози локальних радіоактивних опадів, є випадок ураження японських рибалок після вибуху термоядерного заряду на атолі Бікіні.

Вплив тропосферних і, особливо, стратосферних опадів на здоров’я людей не проявляється так безпосередньо. Проте ці опади змінюють природній радіоактивний фон планети і, вступаючи в кругообіг речовин в природі, накопичуються в організмі людей, зумовлюють ті чи інші патологічні зміни, викликаючи ураження “малими дозами” радіації.

Про небезпеку опромiнення “малими дозами” радіації говорилось в попередніх розділах посібника.

Необхідно пам’ятати, що радіактивне забруднення грунту, рослин, джерел водопостачання і наступне вживання заражених продуктів у їжу, примножує безпосередні людські втрати, які виникли внаслідок ядерного удару. За підрахунками Martin i Latham, до 100 млн втрат населення США в зоні ураження ядерних вибухів необхідно додати ще біля 80 млн людей, які загинуть пізніше внаслідок дії радіоактивного зараження місцевості. Тобто, майже все населення країни може стати жертвою тотальної ракетно-ядерної війни.

До найближчих наслідків застосування ядерної зброї слід також віднести різноманітні інфекційні ускладнення, які виникатимуть в уражених внаслідок зниження опірності організму та розвитку інфекційного синдрому. Найбільш частими ускладненнями радіаційних уражень є пневмонії, ангіни, ентерити, абсцеси, бактериемія. Iнфекційний синдром є вкрай небезпечним і, в більшості випадків, стає безпосередньою причиною смерті при різних формах радіаційних уражень.

Особливо небезпечним є виникнення спалахів гострозаразних, особливо небезпечних епідемічних захворювань. Зниження опірності організму опромінених людей сприятиме швидкому розростанню епідемічних вогнищ.

3.1.3. Віддалені наслідки застосування ядерної зброї.

Минуло понад півстоліття з тих пір, як прогриміли вибухи над Хіросімою та Нагасакі і появились перші жертви цього нового виду зброї. Проте різноманітні віддалені наслідки ядерного бомбардування продовжують проявлятись і до нашого часу. Їх можна звести до двох основних груп:—

різноманітні захворювання, пов’язані з впливом на організм уражаючих доз іонізуючого випромінювання;—

генетичні наслідки радіоактивного опромінювання.

3.1.3.1. Захворювання, пов'язані з впливом на організм

уражаючих доз іонізуючого випромінювання

До цього часу накопичений величезний матеріал, який базується на всебічному науковому вивченні наслідків уражень, викликаних ядрними вибухами в Хиросімі та Нагасакі.

У переважної більшості в уражених ядерною зброєю, що залишилися живими, одужання не було повним. Ці люди зовнішньо здорові. Але навіть через 10 років у декого з них відмічались підвищена втомлюваність, в’ялість, порушення пам’яті. У них спостерігались кровотечі із ясен, шлунково-кишкові розлади, проноси. Крім того, у багатьох визначались такі патологічні стани, як порушення лейкопоезу, морофологічні та функціональні зміни судинних стінок. За даними японських лікарів Macuda i Hayasi, біля 10% мешканців Хіросіми і Нагасаки, які пережили атомний вибух, потребують постійного клінічного лікування, решта потерпають від постійної слабості, запаморочення, серцебиття, рубців від опіків. Тому японські лікарі говорять про “хворобу Хіросіми”, “синдром хронічного атомного ураження”, “постатомний невроз”, який перебігає на фоні хронічного малокрів’я.

Крім загальних соматичних і функціональних порушень стану здоров’я уражених, як віддалені наслідки дії ядерної зброї виникає ряд змін, специфічних для цього виду воєнної патології. В них найбільш чітко проявляється взаємозв’язок між ураженням ядерною зброєю і захворюваннями кровотворних органів, злоякісними новоутвореннями і, так званою, променевою або радіаційною катарактою. Слід також згадати і про такий специфічний наслідок термічних уражень, викликаних світловим випромінюванням ядерного вибуху, як розростання келоїду на місці опікових рубців.

Хвороби кровотворних органів.

Найбільш важким віддаленим наслідком перенесеного опромінення є лейкемія. Починаючи з 1948 року захворювання на лейкемію у