На параметри уражаючої дії ударної хвилі можуть впливати рельєф, характер забудови місцевості, наявність захисних споруд, метеорологічні умови.

Таким чином, в результаті дії ударної хвилі може виникати дуже різноманітна за характером і важкістю структура людських втрат у вогнищі ядерного вибуху.

Умовно вогнище ядерного вибуху за уражаючою дією надлишкового тиску ударної хвилі можна поділити на три зони:

а) перша (внутрішня) — з тиском ударної хвилі понад 1 кПа; вона простягається від епіцентра вибуху і характеризується смертельною травмою людей, які знаходяться на відкритій місцевості і вкрай важкою для людей, розташованих в укриттях;

б) друга (середня) — з надлишковим тиском від 1 до 0,3 кПа; вона характеризується важкими ураженнями людей, розташованих відкрито або середньої важкості — в укриттях;

в) третя (периферійна) — з тиском ударної хвилі від 0,3 до 0,1 кПа. В ній частіше зустрічаються легкі ураження людей, розташованих в момент вибуху на відкритій місцевості.

Засобом захисту від ударної хвилі є різного роду сховища та укриття, а також складки місцевості, які можуть знизити втрати в десятки разів.

2.2. Світлове випромінювання

Світлове випромінювання — це електромагнітне випромінювання, основним джерелом якого є світна область вибуху (вогненна куля), що складається з розпечених продуктів вибуху і повітря. Температура в ній сягає від 6 тисяч до 1 мільйона градусів за С. Тривалість світіння залежить від потужності ядерного заряду: при вибусі малого калібра — 1-2 сек., середнього — 2-4 сек, крупного та надкрупного — 10 і більше сек.

На світлове випромінювання припадає приблизно 30 % всієї енергії ядерного вибуху. Воно складається з ультрафіолетових, інфрачервоних і видимих променів. Основна кількість енергії світлового випромінювання (85%) виділяється в перші секунди з моменту вибуху.

Кількість енергії світлового випромінювання, яке падає на 1 см2 поверхні, перпендикулярної напрямку його поширення, за весь час світіння, називається світловим імпульсом. Його величина вимірюється в калоріях на квадратний сантиметр (кал/см2).

Уражаюча дія світлового випромінювання вимірюється, головним чином, величиною світлового імпульсу і часом дії. Чим більша величина світлового імпульсу, що випромінюється за менший час, тим сильніший уражаючий ефект, який пропорційний поглинутій кількості енергії. Остання перетворюється в тепло і здатна викликати опіки та приводити до спалахування різних предметів.

Поверхня людського тіла поглинає приблизно дві третини всієї падаючої на неї енергії світлового випромінювання. Чим коротший проміжок часу, протягом якого поглинається певна кількість енергії, тим важчі опіки, і навпаки. Величина світлового імпульсу, уражаючого незахищену шкіру, збільшується із збільшенням потужності ядерного вибуху. Так, при вибусі в 1 кт вона дорівнює 3,2 кал/см2, 100 кт — 4,8 кал/см2, а при вибусі потужністю в 1 мгт — 5,6 кал/см2.

Ураження людини можливе, як в результаті безпосередньої дії світлового випромінювання на шкірні покриви — світлові (первинні) опіки, так і в результаті спалахування одягу і  навколишніх предметів — опосередковані (вторинні) опіки.

Опіки від безпосередньої дії світлового випромінювання за своїм характером мало чим відрізняються від звичайних термічних. Ступінь важкості опіків може бути різним:—

при світловому імпульсі в 2-4 кал/см2 переважно виникають опіки I ступеню; —

при дії світлового випромінювання потужністю 4-10 кал/см2 — II ступеню; —

при світловому імпульсі 10-15 кал/см2 — III ступеню; —

при імпульсі більше 15 кал/см2 — IV ступеню (наступає обвуглювання).

Важкість опіків залежить не тільки від ступеню, але і від їх площі. Поверхневі опіки займають площу 15-20 %, а глибокі — більше 10 % поверхні тіла і переважно супроводжуються опіковим шоком.

Ступінь важкості залежить також від віддалі, на якій знаходився уражений в момент ядерного вибуху від його епіцентру (див. табл. 2.2.)

Таблиця 2.2.

Можливий радіус ураження (в км) світловим випромінюванням відкритих ділянок шкіри в залежності від потужності повітряного вибуху

Потужність вибуху (кт) | Ступінь важкості опіків

І | ІІ | ІІІ

1

10

100

1 000

10 000 | 1,1

3,0

8,5

22,4

48,0 | 1,0

2,6

6,4

17,5

38,4 | 0,8

2,1

5,5

13,0

30,0

Опіки від ядерного вибуху мають ряд особливостей: профільний характер (розташування на стороні, повернутій в напрямку вибуху), обширність уражених площ тіла, різноманітність за важкістю.

Крім опіків шкіри, безпосередній вплив світлового випромінювання може викликати опіки переднього відділу ока та його додатків, сітківки і тимчасову сліпоту. Тимчасове засліплення розвивається в людей, які знаходяться на достатній відстані від епіцентру ядерного вибуху або перебувають в укриттях і не дивляться прямо на вогненну кулю. Причиною є розкладання зорового пурпуру (родопсину) під впливом видимої частини спектра світлового випромінювання. Зір ураженого поступово відновлюється без будь-якого лікування.

Особливо небезпечним світлове випромінювання є вночі, навіть на великій відстані від місця вибуху, так як чутливість ока в темноті в 2 000 разів більша, ніж на світлі, а діаметр зіниці більший приблизно в чотири рази. Мигальний рефлекс не забезпечує захисту очей від світлових променів, так як змикання повік триває в межах 0,1-0,15 сек., а світло за цей час проходить відстань до 30 000 км. В іноземній літературі описані випадки опіків сітківки при випробуваннях ядерної зброї потужністю в 20 кт на відстані 16 км від епіцентру вибуху. Кожна непрозора перешкода на шляху поширення світлового випромінювання є надійним захистом від нього для органа зору.

Опіки від прямої дії світлового випромінювання складуть біля 90 % усіх термічних ушкоджень, серед них приблизно 70-80 % складуть опіки важкого та середнього ступенів і 20-30 % — легкі.

Таким чином, в структурі санітарних втрат від безпосередньої дії світлового випромінювання ядерного вибуху є підстави очікувати засліплення та різного ступеня і важкості опіки шкіри, очей. Крім того, можливі вторинні опіки