Характер і масштаби радіоактивного зараження визначаються не тільки потужністю ядерного заряду, але і цілим рядом інших факторів, насамперед, видом вибуху.

В перший момент після вибуху радіоактивні продукти містяться в світловій кулі в газоподібному стані. В процесі охолодження вони конденсуються і у вигляді дрібних твердих частинок входять до складу потужної хмари ядерного вибуху. Ця хмара за 8-10 хвилин піднімається на висоту понад 12-20 км.

При наземному ядерному вибусі значна кількість радіоактивних продуктів змішується з розплавленим грунтом, утворюючи кірку радіоактивного шлаку. Частина розплавленого та подрібненого грунту із кратера вибуху втягується висхідними потоками повітря вверх, утворюючи потужний пилевий стовп, який із самого початку з’єднується з хмарою, внаслідок чого вона набуває форму гігантського гриба, “шапочку” якого складає вогненна куля розпечених газів, а “ніжку” — втягнені з поверхні землі порох, грунт та ін. В ній утворюється велика кількість дрібнодисперсних високоактивних частинок кулеподібної форми з об’ємним вмістом в них ізотопів радіоактивного поділу. По мірі охолодження швидкість її підйому зменшується, і частинки під дією сили тяжіння починають випадати, утворюючи під нею заражений прошарок атмосфери (так званий шлейф хмари). Тривалість випадання основної маси РР коливається від кількох годин до кількох діб. Якщо при цьому врахувати, що радіоактивна хмара під впливом вітрів безперервно мігрує, то за цей перід вона може пройти кілька сотень кілометрів. В результаті вся територія на шляху проходження хмари виявиться зараженою. Це так званий слід радіоактивної хмари, який утворює на поверхні землі зону радіоактивного зараження (забруднення) місцевості.

Основними параметрами радіоактивного зараження є доза і рівень радіації, кількість і концентрація РР, а також ступінь зараження поверхонь об’єктів.

Доза радіації — це кількість опромінення, яку отримує людина, перебуваючи на радіоактивно зараженій території. Переважно цю дозу визначають за певний період часу, який називаєтьтся часом опромінення (час перебування підрозділу на місцевості, час подолання зараженої ділянки і т.д.) і обчислюють в рентгенах.

Рівень радіації характеризує інтенсивність випромінювання РР на зараженій місцевості. Під рівнем радіації розуміють дозу випромінювання за одиницю часу і вимірюють в рентгенах за годину (р/год).

Кількість РР, які потрапили всередину організму, або випали на місцевість в межах визначеної площі, прийнято оцінювати за їх активністю, яка вимірюється кількістю розпадів, що відбуваються в даній речовині за одиницю часу.

Концентрацію РР в повітрі, воді, продуктах вимірюють в кюрі на літр (кюрі/л), або кількістю бета-розпадів за хвилину в грамі речовини (розп/хв*г).

Ступінь зараження (зараженість) поверхні техніки, обмундирування, тіла людини та інших об’єктів вимірюється кількістю розпадів за 1 хвилину на площі в 1 см2 (розп / хв * см2) або в мілірентгенах за годину (мр/год). Для характеристики ступеню радіоактивного зараження місцевості застосовується доза, що розраховується з моменту випадання радіоактивних речовин на місцевість до їх повного розпаду, тобто доза радіації за час повного розпаду радіоактивних речовин.

За ступенем зараження і можливим наслідком опромінення особового складу військ на зараженій місцевості (як в районі ядерного вибуху так і на сліді хмари) прийнято виділяти зони помірного (зона А), сильного (зона Б), небезпечного (зона В), і надзвичайно небезпечного (зона Г) радіоактивного зараження (див. табл. 2.5.).

Масштаби і ступінь радіоактивного зараження місцевості в районі вибуху і по шляху руху зараженої хмари залежать, в основному, від потужності і виду вибуху, часу, минулого з моменту застосування ядерної зброї, і швидкості так званого середнього вітру (вітру, який вважається умовно постійним за швидкістю та напрямком для всіх шарів атмосфери в межах від поверхні землі до висоти підйому хмари вибуху).

Iз збільшенням потужності ядерного вибуху збільшуються масштаби та ступінь радіоактивного зараження місцевості. Найсильніше зараження відбувається при наземних вибухах. Повітряні вибухи здебільшого істотної небезпеки не несуть.

Таблиця 2.5.

Характеристика зон радіоактивного зараження місцевості

при ядерному вибуху

Зона зараження | Доза опромінення до повного розпаду радіоактивних продуктів | Дія радіоактивного зараження

На зовнішній по відношенню до центру (епіцентру) вибуху межі зони | В середині зони | На внутрішній по відношенню до центру (епіцентру) вибуху межі зони

А | 40 | 125 | 400 | Особовий склад військ, який знаходився в зоні протягом першої доби після її утворення:–

при відкритому розташуванні може отримати дози опромінення, які приведуть до втрати боєздатності;–

в автомобілях, бронетранспортерах, фортифікацій-них спорудах, будинках, як правило, не отримає доз опромінення, які приводять до втрати боєздатності;

Б | 400 | 700 | 1 200 | Особовий склад військ, який знаходився в зоні при відкритому розташуванні а також в автомобілях, бронетранспортерах протягом першої доби після її уиворення може отримати дози опромінення, які приведуть до втрати боєздатності. Екіпажі танків за цей же час не отримують доз, які приводять до втрати боєздатності;

В | 1 200 | 2 200 | 4 000 | Можливі тяжкі радіаційні ураження відкрито розташованого особового складу військ навіть при короткочасному перебуванні в зоні, особливо в першу добу після її утворення. Особовий склад військ, який знаходився в бліндажах і укриттях при строгому дотриманні регламенту дій на забрудненій місцевості радіаційних уражень не отримують.

Г | 4 000 | 7 000 | Понад 10 000 | Отримують тяжкі ураження навіть екіпажі танків, які діють в зоні протягом перших гшодин рпісля її утворення. Короткочасне перебування в зоні особового складу можливе лише через тиждень після вибуху

Ступінь радіоактивного зараження місцевості з часом зменшується, що зумовлюється розпадом РР.

Необхідно пам’ятати, що під дією вітру, при пересуванні