ЛЕКЦІЯ
Лекція з предмету
“Організація медичного забезпечення військ
в умовах надзвичайного стану”
Тема № 1. “АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬК. ЗАДАЧІ І ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ Зс уКРАЇНИ У ВОЄННИЙ ЧАС”
СКЛАД ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ШТАТНА СТРУКТУРА МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ НА МИРНИЙ ТА ВОЄННИЙ ЧАС
1. Умови діяльності, в яких відбувається будівництво та розвиток медичної служби Збройних Сил України.
Реформування системи медичного забезпечення в Збройних Силах України і в тому числі здійснення структурної перебудови військово-медичної служби на протязі першого етапу Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил України здійснюється у відповідності з Концепцією основних напрямів будівництва та розвитку медичної служби Збройних Сил України, затвердженої Міністром оборони України 3 березня 1997 року та Програми будівництва та розвитку медичної служби Збройних Сил України на період до 2005 року, затвердженої Міністром оборони України та узгодженої з начальником Генерального штабу Збройних Сил України 25 червня 1997 року.
Санітарно-гігієнічні умови, що існують у військах і складна соціально-економічна ситуація в державі сприяють значному зростанню загальної захворюваності ососбового складу Збройних Сил України і, як результат, погіршенню стану здоров’я військовослужбовців.
Криза загальнодержавної системи охорони здоров’я України сприяла збільшенню потоку хворих до військово-медичних закладів усіх без винятку категорій осіб, які користуються правом лікування. Більше того, держава цілеспрямовано збільшує чисельність контингенту, який забезпечується у військових лікувальних закладах. Так, згідно із Законом України “Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист” від 24.03.98 р. №203/98-ВР, право користування закладами охорони здоров’я Міністерства оборони України розповсюджується на інвалідів І та ІІ груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби.
Відповідно до Законів України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про основні заходи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на медичному та санітарно-курортному забезпеченні у лікувально-оздоровчих закладах Міністерства оборони України знаходиться 1,4 млн. осіб, у тому числі: військовослужбовців – 351 тис., пенсионерів Міністерства оборони україни – 398 тис., членів їх сімей – 600 тис., працівників Збройних Сил України – 120 тис., інвалідів Великої вітчизняної війни – 29 тис., учасників війни – 24 тис., учасників бойових дій – 71 тис. та прирівняних до них – 28,9 тис., ліквідаторів аварії на ЧАЕС – 7,8 тис. (схема №1).
2. Завдання і організаційно-штатна структура головного військово-медичного Управління МО України.
Головне військово-медичне управління Міністерства оборони України призначене для організації медичного забезпечення військ (сил) на мирний та воєнний час.
На головне військово-медичне управління покладається:
розробка проектів законів України, інших нормативно-правових актів, наказів і директив Міністра з питань, що входять до його компетенції;
керівництво лікувально-профілактичною роботою в Збройних Силах;
розробка і проведення заходів щодо підвищення бойової і мобілізаційної готовності військово-медичної служби Збройних Сил;
розробка документів стратегічного плану щодо медичного забезпечення Збройних Сил;
обґрунтування основних напрямів розвитку та вимог до медичних засобів і методів захисту військ і населення від зброї масового ураження;
організація наукової роботи в галузі військової медицини;
контроль за проведенням лікувально-оздоровчих заходів серед призовників;
керівництво військово-лікарською і судово-медичною експертизою в Збройних Силах;
медичний контроль за харчуванням, забезпеченням умов праці, побуту і фізичного розвитку особового складу в Збройних Силах;
організація та проведення заходів щодо удосконалення організаційно-штатної структури органів управління, частин та установ військово-медичної служби Збройних Сил;
розробка проєктів штатів та табелів до них безпосередньо підпорядкованих частин і установ, підготовка та подання висновків стосовно проєктів штатів та табелів до них військово-медичних видів частин та установ Збройних Сил і табелізація штатів усіх видів Збройних Сил по медичному майну;
розробка норм військових запасів медичного майна, планування ліжкової мережі військово-медичних закладів Збройних Сил;
керівництво підготовкою медичних кадрів на відповідні посади;
визначення потреб, організація постачання та контроль за збереженням і використанням медичної техніки, засобів і майна у збройних Силах на мирний і воєнний час;
розробка пропозицій щодо обсягів накопичення та ешелонування непорушних запасів: медичної техніки, засобів і майна;
участь у проведенні контролю за створенням мобілізаційних потужностей на підприємствах, які забезпечують виготовлення спеціальних видів медичного майна і техніки для Збройних Сил;
здійснення контролю через військові представництва за якістю та своєчасним виконанням промисловістю замовлень на медичне майно для Збройних Сил;
розробка тактико-технічних вимог до проєктування і конструювання предметів медичного оснащення і санітарної техніки для Збройних Сил;
ведення підреєстру державного реєстру України щодо обліку і забезпечення медичного нагляду осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, постраждалих за інших обставин від радіаційного опромінення з числа військовослужбовців, військовозабов’язаних та дітей чоловічої статі (реєстру “ресурси”);
організація контролю за станом і правильним використанням у безпосередньо підпорядкованих з’єднаннях, частинах, організаціях та установах медичного майна та коштів;
визначення потреби асигнувань за статтею медичної служби кошторису міністерства та розподіл затверджених міністром коштів між видами Збройних Сил, оперативними командуваннями, частинами центрального підпорядкування та контроль за їх використанням.
У своєму складі Головне військово-медичне управління МО України має:
оперативно-медичне управління;
управління медичного та матеріально-технічного забезпечення;
відділ професійного аналізу та підготовки медичного складу;
відділ економічного аналізу та фінансування;
канцелярію;
секретне відділення.
На теперішній час у Головному військово-медичному управлінні відсутні підрозділи:
санітарно-епідеміологічне управління;
науки та освіти;
психологічної служби;
автоматизація управління;
ревізійної роботи за напрямками лікувально-профілактичного забезпечення, матеріального та використання ресурсів, фінансового забезпечення;
юрист.
Потребують реорганізації та посилення:
лікувально-профілактичний відділ;
фінансово-економічний відділ.
Слід зазначити, що всі функції ГВМУ не дублюються і не виконуються жодним іншім управлінням Міністерства
