офіцерів та прапорщиків.
За таких умов у відповідності до вимог Закону України 1994 року “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” у першому півріччі 1998 року закінчено реформування жержавної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України, яка функціонує в системі єдиної державної санітарно-епідеміологічної служби України.
Завдяки проведеним заходам 28 санітарно-епідеміологічних закладів різних рівнів підпорядкування (санітарно-епідеміологічні загони видів Збройних Сил, військових оперативних командувань, гарнізонів та санітарно-епідеміологічні лабораторії дивізій) були реформовані та об’єднані в єдину систему державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України та підпорядковані по вертикалі санітарно-епідеміологічному управлінню Міністерства оборони України, яке було сформоване у лютому 1998 року (Схема).
В період реформування (1997 рік – 1-е півріччя 1998 року) створена нова організаційно-штатна структура санітарно-епідеміологічних закладів, визначені основні напрямки удосконалення та функціонування системи державного санітарно-епідеміологічного нагляду у Збройних Силах України та протиепідеміологічного захисту військ (сил). З цією метою введено в дію:
нові штати санітарно-епідеміологічних закладів;
тимчасове положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства оборони України (наказ міністра оборони України від 22.09.1997 р. №348), згідно якого санітарно-епідеміологічні заклади виведені з підпорядкування медичної служби видів Збройних Сил і оперативних командувань та перепідпорядковані державній санітарно-епідеміологічній службі Міністерства оборони України;
положення про санітарно-епідеміологічні установи та заклади Міністерства оборони України (наказ начальника ГВМУ МО України від 10.06.1998 р. №51);
положення щодо розмежування відповідальності медичної служби та санітарно-епідеміологічної служби МО України з питань санітарного та епідемічного благополуччя військ (директива начальника ГВМУ МО України від 10.06.1998 р № 135/5/1936).
Підсумками реформування санітарно-епідеміологічної служби є наступні позитивні результати щодо організації державного санітарно-епідеміологічного нагляду та проведенні санітарно-гігієнічних заходів з метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя військ Збройних Сил України є:
Введення в практичну діяльність територіального принципу проведення кваліфікованих санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в інтересах усіх військових частин, які дислоковані на території відповідальності санітарно-епідеміологічного закладу:
поліпшення оперативного реагування на зміну санітарно-епідеміологічної обстановки;
своєчасне надання інформації про санітарно-епідеміологічну обстановку у військах Збройних Сил першим посадовим особам Міністерства оборони дозволяє своєчасно та більш якісно проводити першочергові профілактичні, санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи з метою забезпечення санітарного та протиепідемічного благополуччя військ;
виконання повного комплексу кваліфікованих санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів при чисельності фахівців державної санітарно-епідеміологічної служби міністерства оборони України у 2-рази меншою, ніж передбачено нормативами Міністерства оборони охорони здоров я України.
Ці позитивні моменти відображаються і на кінцевому результаті роботи – інфекційній захворюваності. Так, у 1998 р. майже у 2-а рази зменшилась спалахова захворюваність інфекційними хворобами у Збройних Силах України (кількість захворіліх), а кількість спалахів скоротилася на 14%, що є свідченням своєчасного проведення цілеспрямованих протиепідемічних заходів (Схема).
Медична служба Збройних сил України на воєнний час має 286 медичних частин та закладів, у тому числі:
евакопунктів (ОК) – 2;
евакопунктів (розподільчих) – 1;
евакопунктів (місцевих) – 5;
госпітальних баз – 16;
військових госпіталів – 22;
військово-польових багатопрофільних госпіталів – 23;
військово-польових авіаційних госпіталів – 4;
медичних бригад – 6;
військово-санітарних підрозділів – 26;
окремих автосанітарних батальйонів – 20;
окремих медичних загонів – 22;
окремих транспортних санітарних авіаційних ескадрилій – 3;
окремих рот авіаційно-технічного забезпечення – 3;
військових санаторіїв – 17;
Українська військово-медична академія – 1;
науково-дослідний інститут проблем військової медицини – 1;
інтернатур медичного складу – 2;
санітарно-епідеміологічних закладів – 28;
поліклінік – 7;
медичних складів – 18;
кафедр екстремальної і військової медицини – 16;
військових представництв – 6;
патологоанатомічних лабораторій – 5;
військово-лікарських комісій – 5;
судово-медичних лабораторій – 5;
станцій переливання крові – 3;
ремонтних груп медичної техніки – 1;
інтернатур медичного складу – 2;
лабораторій авіаційної медицини – 2;
військово-морських лазаретів – 1;
поліклінічних відділень – 1;
інших частин та закладів – 33.
Медичні частини та заклади за підпорядкованістю розподіляються:
Центру – 123
У тому числі:
евакопунктів (розподільчих) – 1;
евакопунктів (місцевих) – 5;
госпітальних баз – 5;
військових госпіталів – 2;
військово-санітарних поїздів – 15;
окремих автосанітарних батальйонів – 7;
окремих медичних загонів – 7;
військових госпіталів – 2;
військових санаторіїв – 12
медичні склади – 4;;
санітарно-епідеміологічних закладів – 19;
кафедр екстремальної і військової медицини – 19;
інших частин та закладів – 19.
Західного ОК – 51
Утому числі:
евакопунктів (ОК) – 1;
госпітальних баз – 5;
військових госпіталів – 13;
військово-санітарних поїздів – 5;
окремих автосанітарних батальйонів – 6;
окремих медичних загонів – 6;
військових санаторіїв – 1
медичні склади – 3;
інших частин та закладів – 11.
Південного ОК – 61
У тому числі:
евакопунктів (ОК) – 1;
госпітальних баз – 6;
військових госпіталів – 13;
військово-санітарних поїздів – 6;
окремих автосанітарних батальйонів – 7;
окремих медичних загонів – 6;
військових санаторіїв – 1
медичні склади – 6;
інших частин та закладів – 15.
Північного ОК – 17
У тому числі:
військових госпіталів – 9;
медичні склади – 3;
медичних бригад – 2;
інших частин та закладів – 4.
ВПС – 16
Утому числі:
центральний військовий авіаційний госпіталь – 1;
військово-польовий авіаційний госпіталь – 4;
військово-медичний центр ВПС – 1;
філія військово-медичного центру ВПС – 1;
лабораторія військової медицини – 2;
санітарно-епідеміологічних лабораторій – 4;
окремих медичних загонів – 3.
ППО – 1
Утому числі
Військовий санаторій – 1.
43 РА – 2
утому числі:
військові госпіталі – 2.
ВМС – 15
У тому числі:
військові госпіталі – 3;
судновий госпіталь – 1;
санітарно-евакуаційні судна – 4;
поліклініки – 2;
медичний склад – 1;
інші частини та заклади – 4.
Медичних частин та закладів:
Постійної готовності – 112
Кадру - 18
Скороченого складу - 33
Формуємих - 130.
Для мобілізаційного розгортання медичної служби Збройних сил України потрібно призвати і поставити в частини і установи 89342 військовозобов’язаних, у тому числі 18721 офіцерів запасу і 18874 одиниць техніки.
Крім того Міністерством охорони здоров’я України в інтересах Збройних сил України формується 118 тилових госпіталів Міністерства охорони здоров’я України.
На протязі 1995 – 1998 років Головним військово-медичним управлінням проводились заходи, щодо оптимізації структури медичної служби