Санітарні втрати є найважливішим елементом, який визначає об’єм роботи, склад і засоби медичної служби, а також порядок їх використання. Особливості організації бою полку в наступі з ходу дозволяють вважати, зо розмір санітарних втрат від вогнепальної зброї при цьому виді наступу полку буде дещо нижчим, ніж при наступі полку із безпосереднього зіткнення із противником .

Однак високі темпи розвитку бойових дій і маневреність підрозділів і вогню на полі бою зумовлять значну нерівномірність у виникненні санітарних втрат як в часі, так і на місцевості.

Під час Великої Вітчизняної війни основна маса санітарних втрат, як правило, виникла в перший день бою, головним чином при прориві переднього краю і розгромі перших ешелонів бойових порядків частин противника. В той час військам приходилося буквально прогризати оборонну позицію противника і темп наступу був не високий, звичайно декілька кілометрів за день бою.

Санітарні втрати при виконанні найближчого завдання можуть складати до 70% добових, при цьому 70% втрат складуть втрати підрозділів першого ешелону.

В сучасних умовах можливе знищення противника на цьому рубежі і втрат при наступі полку з ходу будуть незначними. Але слід мати на увазі, що противник може в окремих випадках нанести удари вогневими засобами по колоні полку, що висувається, тобто ще до моменту атаки підрозділами полку переднього краю противника.

При бою в глибині оборони, опір противникам може зростати. Є підстави передбачати значні втрати в полку на наступних рубежах: при бою за оволодіння позицією першого ешелону дивізії противника, позицією дивізійних резервів і за оволодіння великими перешкодами.

Це зобов’язує начальника медичної служби полку передбачити можливість зосередження основних зусиль медичної служби полку, як правило, на забезпеченні бою полку в глибині оборони противника і своєчасне висунення сил і засобів медичної служби до рубежів найбільш вірогідних санітарних втрат. При наступах на бронетранспортерах БМП і танках основними місцями, де можуть знаходитися поранені і хворі, є пошкоджена техніка, а також місця вигрузки поранених із бойових машин, які продовжують рух в бойових порядках. Начальник медичної служби полку зобов’язаний також визначити вірогідні райони масових санітарних втрат і підрозділів полку, які в ході бою понесуть найбільші втрати. Найбільш імовірно використання противником зброї масового ураження по батальйону, який наступає на напрямку головного удару і по другому ешелону полку в період його вводу в бій. Це дозволить визначити приблизну потребу в силах і засобах, які необхідні для підсилення полеглих підрозділів маличної служби „МПБ”, а також одержати необхідну допомогу від командиру полку. Поряд з цим санітарні втрати використовуються для установлення об’єму медичної допомоги, яка надається в полку, місць (районів) розгортання медичних пунктів і т.п.

4. ЗАХОДИ, ЯКІ ПРОВОДЯТЬСЯ МЕДИЧНОЮ СЛУЖБОЮ В ПЕРІОД ПІДГОТОВКИ ДО НАСТУПУ

Робота медичної служби в полку при підготовці полку до наступу включає:

Прийняття рішення, планування медичного забезпечення і постановку завдань підлеглим.

Підготовку сил і засобів медичної служби до забезпечення бойових дій.

Проведення необхідних заходів серед особового складу полку.

В рішенні по медичному забезпеченні полку повинні бути вказані: завдання медичної служби, які витікають із конкретних умов певного бою;

об’єм медичної допомоги на медичному пункті полку;

місця (райони) і час розгортання медичного пункту полку;

порядок роботи медичних пунктів батальйонів в бою;

маневр МПБ і МПП в ході бою;

порядок збору, евакуації поранених і хворих на МПБ (шляхи евакуації, засоби);

сили і засоби, які виділяють для посилення МПБ і для евакуації поранених;

склад, місце розташування, порядок використання резерву сил і засобів медичної служби;

заходи медичної служби по захисту від зброї масового ураження і порядок організації ЛЕЗ у вірогідних районах масових санітарних втрат;

найбільш важливі санітарно-гігієнічні і протиепідемічні засоби;

порядок медичного постачання;

порядок зв’язку і представлення донесень.

Термін готовності медичної служби до забезпечення бою визначається часом готовності підрозділів полку до наступу. Рішення оформляється у вигляді плану медичного забезпечення полку в наступі. План як правило, оформляється на робочій карті і затверджується командиром полку.

Зміст плану начальник медичної служби полку доводить до підлеглих, віддаючи їм відповідні розпорядження (в письмовій формі або усно). Найбільш доцільною і швидкою формою доведення плану медичного забезпечення є особиста постановка завдань начальнику МПП і фельдшерам батальйону в підрозділах. Частину даних плану медичного забезпечення, які необхідно довести до командирів підрозділів, оголошуються в наказі по тилу.

З цією метою начальник мед служби полку готує відповідний розділ по медичній службі в наказ по тилу. Він вказує:

Місце і час розгортання МПП до початку бою і переміщення його в ході бою.

Об’єм медичної допомоги на МПП та МПБ.

Організація збору і евакуації поранених і хворих на МПП.

Засоби посилення МПБ.

Резерв сил і засобів медичної служби до початку бою і порядок його використання.

Основні заходи медичної служби по захисту особового складу від ЗМУ.

Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи.

Заходи по захисту підрозділів медичної служби, проведення яких потребує рішення команд.

Порядок забезпечення медичним майном.

Підготовка сил і засобів медичної служби до забезпечення бойових дій включає:

Вивільнення медичних пунктів від поранених і хворих;

Доукомплектування медичної служби особовим складом і транспортом;

Поповнення недостаючого медичного майна, створення необхідних запасів і приведення;

Готовність санітарної техніки;

Одержання засобів посилення від начальника медичної служби девізії, розподілення своїх і наданих сил і засобів у відповідності з прийнятим рішенням;

Створення резерву сил і засобів;

Підготовка особового складу медичної служби до дій в умовах наступного бою.

Серед особового складу полку до виходу проводяться заходи:

забезпечення особового складу полку індивідуальними засобами надання медичної допомоги;

навчання особового