Лекція з предмету

“Організація медичного забезпечення військ в умовах надзвичайного стану”

Тема № 2. “СУЧАСНІ ВИДИ ЗБРОЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ВЕЛИЧИНУ САНІТАРНИХ ВТРАТ”

а) Література

Підручник “Військово-медична підготовка”. Ф.І. Комаров, Медицина,
1984 р.

“Ядерна зброя”. Посібник для офіцерів, 1988 р.

“Втрати у минулих війнах” 1756-1918 р.р. Довідкова книга. Медгіз, 1974 р. Камінський Л.С., Новосельський С.А.

“Зарубіжний військовий огляд” “ 8, 1989 р.

Військово-медичний журнал № 5, 1990 р., № 7, 1991 р.

Вступ

Основна частина

Підсумки

Зміст лекції

Вступ

Ведення війни ставить перед державою, перш за все, проблеми поповнення людських ресурсів, великих економічних втрат, зумовлених необхідністю прискореної професійної підготовки військових фахівців. Історичний досвід переконливо показує, що уражені та хворі – основне джерело такого поповнення.

Аналіз літературних джерел свідчить, що за роки Великої Вітчизняної війни було повернено у стій близько 72,0% поранених та 86,7% хворих. Ці дані дали можливість військовим медикам Російської Федерації висловити думку, що війна була виграна значною мірою солдатами та офіцерами , яких повернула у стрій медична служба. Забезпечити поповнення втрат особового складу, постійне комплектування армії, а тим самим боєздатність могла тільки медична служба.

Під час війни в Афганістані за бойових умов було повернуто у стрій 81,96% поранених, контужених та травмованих і 98,82% хворих, що склало відповідно 44 та 411 015 військовослужбовців.

В умовах високої маневреності та швидкого перебігу подій у сучасній війні, високих вимог до рівня інтелектуальної, професійної та фізичної підготовки військових фахівців треба визнати досить проблематичною можливість поповнення втрат особового складу за рахунок приписного контингенту. Тому значна роль в поповненні здоров’я і поверненні у стрій поранених та хворих військовослужбовців належатиме військово-медичній службі.

Історія війн свідчить про безперервний ріст людських втрат як в абсолютних так і в інтенсивних показниках. Особливо чітко виражена ця тенденція в ХХ сторіччі. Так, в першу світову війну у 36 державах, які воювали, втрати склали пораненими 20 млн. і загиблими – 10 млн. чоловік. В другій світовій війні приймала участь уже 61 держава. Втрати пораненими склали більше 90 млн. і загиблими до 50 млн. чоловік. За один рік першої світовій війни середні втрати воюючих держав вбитими склали 2,5 млн. чоловік, за такий же період другої світової війни ці втрати перевищили 10 млн., тобто виросли в 4 рази.

При цьому мова ведеться не тільки про абсолютне збільшення втрат в живій силі, що могло бути зв’язаним зі збільшенням чисельності військ, які беруть участь у війні, але і в підвищенні інтенсивності втрат.

Так, якщо на 100 чоловік населення держав, які воювали в першій світовій війні, був вбитий один, то в другій світовій війні майже кожний четвертий

Величина санітарних втрат, як відомо, не є постійною і залежить від багатьох факторів, і перш за все, від виду і масштабу застосування засобів масового ураження. Основним і найбільш ефективним засобом ураження живої сили противника в теперішній час є ракетно-ядерна зброя. Саме вона рішуче впливає на формування санітарних втрат під час окремих опера цій і всієї війни в цілому. Відповідну роль може зіграти також хімічна і бактеріологічна зброя.

В результаті аналізу і отриманих даних при проведенні спеціальних досліджень, можна твердо сказати, що в сучасній війні, особливо в її початковий період, величина і структура санітарних втрат в основному будуть залежати від видів зброї, складу угрупування військ, їх ешелонування, ступеня захисту, а також від виду бойових дій.

Так, за результати досліджень, санітарні втрати військ фронту від ядерної зброї (на Західному ТВД) можуть коливатись від 37 % до 66 %, причому при раптовому нанесенні першого ядерного удару вони можуть скласти до 40 % і більше процентів від чисельності військ.

Необхідно відмітити, що приведені показники можливих санітарних втрат необхідно розглядати творчо, враховуючи характер бойових дій, застосування противником засобів ураження, стан військ, клімато-географічні і інші умови.

Також необхідно враховувати, що санітарні втрати є величиною, яка може змінюватись в залежності від модернізації і удосконалення засобів і способів проведення збройної боротьби.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА І КЛАСИФІКАЦІЯ САНІТАРНИХ ВТРАТ

Усі втрати особового складу військ під час війни чи у період бойових дій мають назву загальних втрат і діляться на 2 види – незворотні та санітарні. До незворотних втрат відносять убитих і тих, що пропали без вісті, або потрапили у полон.

Під санітарними втратами військ прийнято вважати осіб, які за станом здоров’я втратили боєздатність чи працездатність не менше ніж на одну добу і потрапили в медичні пункти або лікувальні заклади. В залежності від причин, що викликали втрату боєздатності.

До І групи відносяться ті, які постраждали від дії усіх видів зброї і супутніх уражаючих факторів. До бойових втрат відносяться також втрати особового складу від впливу інших несприятливих факторів бойової обстановки (перегрівання, охолодження, відмороження, гострі реактивні стани і інше).

Бойові санітарні втрати за етіологією і видами ураження діляться на такі класи:

А – механічні ушкодження (кульові, осколочні поранення, закриті травми і інші);

Б – термічні ураження (опіки і відмороження);

В – радіаційні ураження (гострі, хронічні, комбіновані);

Г – ураження отруйними речовинами;

Д – ураження бактеріальними засобами (біологічною зброєю);

Є – реактивні стани (особливо при застосуванні ЗМУ).

Крім цього, у числі санітарних втрат виділяють такі групи:

комбіновані ураження, які викликаються різними видами зброї (наприклад,