Найважчою передбачається робота у вогнищах наземних ядерних вибухів, де виникне високий рівень радіації. в цих умовах необхідно визначити найбільш вірні варіанти організації рятувальних робіт на основі оцінки радіаційної ситуації. Особовий склад, який приймає участь у рятувальних роботах в зонах радіоактивного зараження, до послаблення дії проникаючої радіації повинен діяти в захисних засобах, а перед входженням у вогнище – приймати радіопротектори. Для обліку фактичної дози опромінення особового складу проводиться дозиметричний контроль.

За військовослужбовцями, які попали в зону ураження від ядерного вибуху, але зберегли боєздатність і не потребують відправки на лікування, медична служба організовує нагляд.

При організації лікувально-евакуаційних заходів у вогнищах хімічного ураження необхідно врахувати такі особливості:

одночасне (при використанні швидкодіючих ОР) або продовжене (ОР сповільненої дії) формування санітарних втрат у вогнищі;

можливість виникнення за певних обставин комбінованих уражень особового складу (застосування хімічної зброї після ядерної, одночасне застосування хімічної та звичайної зброї);

необхідність надання медичної допомоги за невідкладними показниками великій кількості уражених в короткі терміни;

можливість вторинних уражень поранених і хворих, а також медичного персоналу внаслідок десорбції ОР із зараженого обмундирування (оснащення, зброї) евакуйованих із зони ураження до того, як буде проведено повну санітарну обробку і дегазацію обмундирування.

Надання медичної допомоги повинно передбачати:

Проведення заходів щодо термінового припинення подальшого надходження ОР до організму ураженого.

Нейтралізацію отрути в організмі, зменшення її дії при допомозі специфічних медикаментозних засобів (антидоти).

Комплексне використання засобів специфічного (антидоти) і неспецифічного лікування на етапах медичної евакуації для усунення основних патологічних змін, які викликані дією ОР.

Особливу увагу потрібно звернути на своєчасне надання першої медичної допомоги (і долікарської) у вогнищах ураження та організацію вивезення (винесення) поранених і хворих на етапах медичної евакуації в найкоротші терміни; наближення усіх видів медичної допомоги до вогнища; скорочення термінів перебування уражених отруйними речовинами в засобах захисту.

Характер лікувально-евакуаційних заходів у вогнищах бактеріологічного зараження залежить від особливостей уражу вальної дії застосованих засобів.

При надходженні уражених із вогнищ бактеріологічного зараження медичні підрозділи, частини і заклади переходять до протиепідемічного розпорядку роботи.

В системі лікувально-евакуаційних заходів, які проводяться медичною службою при ліквідації наслідків застосування ворогом засобів масового ураження, в умовах успішного розгортання наступу важливе значення має якнайшвидше висування до вогнищ сил і засобів, які забезпечують надання кваліфікованої медичної допомоги (ОмедБ, ОМЗ), групи медичного підсилення.

При наявності відповідних можливостей, до великих вогнищ масових санітарних втрат необхідно цілеспрямовано висувати ПГБ або її відділи.

На закінчення слід підкреслити, що в сучасних умовах роль і значення лікувально-евакуаційних заходів у військах різко зростатиме. Організація ефективного медичного забезпечення, в тому числі – лікувально-евакуаційних заходів, в кінцевому результаті суттєво впливає на стан боєздатності Збройних Сил в цілому.