У госпітальне відділення доставляють поранених і обпечених з необширними пошкодженнями, які не потребують невідкладних хірургічних втручань, анаеробною інфекцією та агонуючі. В евакуаційних наметах зосереджують потерпілих з непроникаючими пораненнями в череп, проте з симптомами, які вказують на пошкодження головного мозку і т.д.

В сортувальній для легкопоранених сортування проводять лікар-хірург і медична сестра. В процесі сортування (без зняття пов’язки) виділяють поранених і обпечених, які підлягають лікуванню у команді видужуючих; поранених і обпечених, яких необхідно евакуювати у військовий польовий госпіталь легкопоранених (ВПГЛП), і непрофільних поранених (тих, що мають тяжкі чи середньої тяжкості поранення, але ще зберегли здатність пересуватися).

У команді видужуючих залишаються особи, що мають невеликі і поверхневі поранення, незначні забої кінцівок і тулуба, поверхневі (І-ІІ ст. до 5% від всієї площі тіла) опіки і відмороження при задовільному загальному стані, збереженні функції пошкодженого органа і здатності до самостійного пересування і самообслуговування.

У передперев’язочній для легкопоранених визначають черговість в наданні допомоги, потерпілих, що поступили, роздягають і готують до оперативного втручання. У перев’язочній накладають і виправляють пов’язки, проводять їх заміну при сильному промоканні і деформації, зупиняють кровотечу шляхом перев’язки судин у рані, здійснюють іммобілізацію кінцівок, вводять антибіотики, проводять новокаїнові блокади. Тут же, при необхідності уточнюють діагноз.

У сортувальному наметі для хворих проводять сортування:

Першій групі допомога надається у сортувально-евакуаційному, а потім у госпітальному відділеннях; другу групу направляють у госпітальне відділення; третю – в евакуаційну для хворих і четверту групу складають хворі, які після отримання допомоги повертають у частину. Агонуючих доставляють у намет для симптоматичної терапії.

У всіх сортувальних наметах проводять реєстрацію, заповнення первинної медичної картки (особам, на яких вона не була заведена), розміщення, харчування, введення антибіотиків, сироваток і т.п.

В евакуаційних наметах проводиться робота щодо підготовки поранених і хворих до подальшої евакуації. При їх поступленні фельдшер (медичні сестри) знайомиться з медичними документами, розміщує поранених і хворих згідно вказаного профілю, виконує приписані лікарем призначення. Останні можуть включати: введення антибіотиків, наркотичних, дихальних і серцевих засобів, надання кисню, виправлення пов’язок, транспортну іммобілізацію.

У передопераційній пораненим і обпеченим вводять знеболюючі і серцеві засоби, аналептики.

В операційній проводять: лапаротомію, вшивання відкритого пневмотораксу, торакотомію для зупинки внутрішньоплевральної кровотечі, встановлення клапанного дренажу при напруженому пневмотораксі, кінцеву зупинку кровотечі з великих кровоносних судин, переливання крові і кровозамінників. Після операції поранених направляють у госпітальні відділення, а іноді і у протишокову.

В перев’язочній для тяжкопоранених і поранених середньої тяжкості проводять первинну хірургічну обробку ран і опікових поверхонь, перев’язують судини у рані, ампутують кінцівки при їх масивному пошкодженні і омертвінні, переливають кров і кровозамінники, оперують при пораненнях щелепно-лицевої ділянки, накладають гіпсові пов’язки.

Поряд з невідкладними втручаннями проводять і всі протишокові заходи. Крім цього, в перев’язочній здійснюють найбільш складні елементи першої лікарської допомоги пораненим, які підлягають евакуації без хірургічної обробки (пункція плевральної порожнини і сечового міхура, введення в плевральну порожнину антибіотиків, новокаїнової блокади, іммобілізація переломів кісток гомілки і стегна табельними шинами, трахеотомія при виражених гематомах шиї і наростаючому травматичному набряку тканин, накладання окклюзійної пов’язки при відкритому пневмотораксі, накладання і заміна непридатних пов’язок при значних раньових поверхнях). В залежності від характеру і стану поранення і проведеного втручання поранених направляють в евакуаційні намети, госпітальне відділення, а інколи і в протишокові намети.

В протишоковій поранених, які поступили в стані шоку поділяють на поранених, яким проведення протишокових заходів полягає в основному в оперативному втручанні за життєвими показаннями; поранених, у яких оперативне втручання може бути відкладене до виведення їх з шоку; поранених, які потребують консервативних реанімаційних заходів.

Поранених першої групи направляють в операційну, рідше – у перев’язочну для тяжкопоранених, поранених другої групи залишають в протишоковій для проведення інтенсивної терапії та реанімації (в подальшому їх оперують), а третю групу поранених доставляють в госпітальне відділення.

В протишоковій проводять комплексну терапію шоку. Вона включає зігрівання поранених та обпечених, проведення новокаїнових блокад, переливання крові і кровозамінних розчинів, снодійних, наркотичних і серцевих засобів, аналептиків, оксигенотерапію. При опіковому шоці, коли є можливість, вводять плазму. Оперативні втручання при опіковому шоці застосовують лише по життєвих показаннях (наприклад: при поєднанні опіку з травмою, які потребують термінового оперативного втручання). В обпечених з пораненнями верхніх дихальних шляхів можуть виникнути показання до трахеостомії, чи проведення штучного дихання через трахеостомічну трубку.

У випадку розвитку термінальних станів в протишоковій і операційній здійснюють ряд реанімаційних заходів, які направленні на відновлення та підтримання життєвих функцій організму. Це можуть бути: відновлення прохідності повітроносних шляхів, ліквідація гемопневмотораксу, розправлення легені, боротьба з ателектазом, оксигенотерапія, інтубація трахеї, трахеостомія і штучна вентиляція легень, закритий масаж серця і т.д.

Особовий склад операційно-перев’язочного відділення для більш ефективної роботи по наданню хірургічної допомоги розподіляється на бригади. Бригади, що працюють в перев’язочній для тяжкопоранених і поранених середньої тяжкості, як правило складаються з хірурга, двох медичних сестер і санітарів. На дві-три такі бригади виділяється одна хірургічна сестра. Бригади, які призначені для роботи в операційній, мають двох хірургів. Одна бригада одночасно працює в перев’язочній на 2-3 столах, в операційній – на 2