В рамках кожної медичної допомоги передбачається визначення комплексу лікувально-профілактичних заходів, які разом складають об’єм медичної допомоги.

Об’єм медичної допомоги не постійний, він може мінятися в залежності від обставин.

Розчленування медичної допомоги в системі етапного лікування поранених та хворих з евакуацією за призначенням є об’єктивно необхідним процесом, обумовленим неможливістю надання вичерпної медичної допомоги в зоні бойових дій, необхідністю евакуації поранених і хворих в тил на різних видах транспорту до тих закладів, де вичерпне лікування є реальним.

Конкретний вид медичної допомоги визначається місцем надання, підготовкою осіб, які її надають, і наявністю необхідного оснащення.

В прийнятій системі лікувально-евакуаційних заходів передбачаються наступні види медичної допомоги: перша медична допомога, долі карська (фельдшерська) допомога, перша лікарська, кваліфікована медична допомога, спеціалізована медична допомога і спеціалізоване лікування.

Перша медична допомога – на місці поранення (або в найближчому сховищі) надається самими військовослужбовцями в порядку само- або взаємодопомоги, стрільцями-санітарами, водіями-санітарами і санітарними інструкторами підрозділів, а також особовим складом підрозділів, які виділені для рятувальних робіт у вогнищах масового ураження.

Долікарська (фельдшерська) допомога – на медичних пунктах батальйонів, які очолюють фельдшери.

Перша лікарська допомога – на медичних пунктах полків, а також на медичних пунктах батальйонів (дивізій), які очолюють лікарі.

Кваліфікована медична допомога – в окремих медичних батальйонах (ротах) дивізії, окремих медичних загонах, а також в медичних ротах бригад.

Спеціалізована медична допомога і лікування – в госпітальних базах фронту і в тилових госпіталях Міністерства охорони здоров’я.

Для кожного етапу медичної евакуації характерний визначений вид медичної допомоги. Однак, в залежності від обставин, не тільки об’єм (усі разом взяті лікувально-профілактичні заходи, які виконуються для поранених та хворих на даному етапі медичної евакуації), але і вид медичної допомоги, наданої на тому чи іншому етапі медичної евакуації, можуть змінюватися. Скорочення об’єму медичної допомоги на даному етапі приводить до змін на наступному етапі не лише об’єму, але й виду наданої медичної допомоги.

В існуючій системі лікувально-евакуаційних заходів, коли поранений чи хворий отримує допомогу на різних етапах медичної евакуації, особливе значення мають передаваність і послідовність у проведенні лікувальних заходів. Наприклад, комплексне лікування променевої хвороби, розпочате на МПП, повинно продовжуватись і поширюватись в ОмедБ (ОМЗ) і лікувальних закладах ГБ.

Цього можна досягти єдністю розуміння суті патологічних процесів, які відбуваються, єдністю застосовуваних методів профілактики і лікування поранень (захворювань) воєнного часу та чітким веденням медичної документації.

Важливою вимогою сучасної системи лікувально-евакуаційних заходів є своєчасне надання медичної допомоги, тобто, надання допомоги в найкоротші терміни для подальшого покращення здоров’я пораненого (хворого).

Залежність наслідків і частоти ускладнень від термінів надання допомоги дуже велика, як свідчать праці Н.І.Пирогова, В.А.Опеля, Б.К.Леонардова та інших великих спеціалістів вітчизняної воєнної медицини. Успішне лікування поранених на театрі воєнних дій залежить багато в чому від термінів надання допомоги. Так, під час Великої Вітчизняної війни, за даними А.А.Бочарова, післяопераційна смертність поранених в груди з відкритим пневмотораксом збільшувалась у два і більше разів, якщо вони оперувались пізніше восьми годин після поранення.

За даними Сазон-Ярошевича, післяопераційні перитоніти у поранених в живіт розвивались в два рази частіше, якщо поранені оперувались пізніше шести годин з моменту поранення.

М.І.Воронцов, О.Н.Сурвилло повідомляють, що смертність при закритих пошкодженнях печінки після операції збільшується майже вдвоє, якщо поранені оперувались в інтервалах часу від 6 до 12 годин після поранення, порівняно з тими, кого прооперували в коротші терміни. Наскільки негативно на здоров’ї поранених відбиваються пізні терміни хірургічної допомоги, можна судити і з даних таблиці, в якій показано, що із збільшенням терміну надання хірургічної допомоги смертність збільшується при всіх локалізаціях важких поранень:

Летальність серед поранених в залежності від терміну надання кваліфікованої хірургічної допомоги у Вісло-Одерській наступальній операції 1945р. (в % до кількості оперованих поранених даної групи)

Локалізація і характер поранення | Показники летальності залежно від терміну хірургічної допомоги

до 6 год. | 7-12 год. | 13-24 год. | 25-48 год.

Поранення черепа з пошкодженням кісток | 25,0 | 33,3 | 33,3 | 59,0

Відкритий пневмоторакс

проникаюче поранення грудної клітки | 31,3 | 38,8 | 44,4 | 41,3

Проникаюче поранення живота | 34,0 | 47,8 | 45,2 | 54,2

Поранення нижніх кінцівок з пошкодженням довгих трубчастих кісток | 8,6 | 9,3 | 12,8 | 13,8

Своєчасність надання медичної допомоги досягається успішним пошуком поранених та хворих, організацією винесення і вивезення їх з поля бою, швидкою доставкою на етапи медичної евакуації, правильною організацією роботи останніх, а також – їх наближення до військ. Перша лікарська допомога повинна бути надана протягом 4-5 годин з моменту поранення (захворювання), кваліфікована – через 8-12 годин, а при пораненні ФОВ перша лікарська допомога – протягом 2-4 годин, кваліфікована терапевтична допомога – 6-8 годин з моменту появи інтоксикації.

Характерною ознакою діючої системи лікувально-евакуаційних заходів є спеціалізація медичної допомоги, починаючи з лікувальних закладів госпітальних баз.

Спеціалізована медична допомога забезпечується наявністю лікувальних закладів в ГБ, які повинні надавати медичну допомогу певним групам поранених і хворих, забезпечити їх відповідними спеціалістами та необхідним інвентарем й інструментарієм.

Спеціалізація лікарень здійснюється:

Шляхом створення постійних штатних спеціалізованих лікарень (ВПГЛР, ВПНГ, ВПИГ і т.д.).

Шляхом тимчасового надання хірургічним і терапевтичним військовим госпіталям відповідних спеціалізованих служб із ЗСМД в керуванні госпітальною базою.

До сучасної лікувально-евакуаційної