такі, що підлягають подальшій евакуації;

такі, що підлягають поверненню в стрій.

Поранені і хворі, які підлягають евакуації, додатково розподіляються за черговістю евакуації (перша, друга черга); за видом транспортних засобів (санітарний автомобільний, пристосований автомобільний та ін.); за способом транспортування (лежачи, сидячи); при необхідності – за місцем в транспортному засобі (верхній, середній, нижній яруси).

Медичне сортування проводиться усім медичним персоналом етапу медичної евакуації, а також спеціальними підрозділами, які є в складі етапів медичної евакуації (сортувально-евакуаційне відділення МП, ОмедБ, ОМЗ) у ВПСГ – приймально-сортувальне відділення госпіталю.

Поранені і хворі військовополонені на медичних пунктах частин, в окремих медичних батальйонах (окремих медичних загонах) розміщуються і отримують необхідну медичну допомогу окремо від наших військовослужбовців. Для надання їм медичної допомоги, окрім особового складу медичних пунктів частин ОмедБ (ОМЗ), залучається медичний склад з числа військовополонених. Евакуація поранених і хворих військовополонених проводиться окремо від військовослужбовців Української армії у спеціально виділені для цієї мети госпіталі.

Складовою частиною лікувально-евакуаційних заходів, яка нерозривно зв’язана з процесом надання медичної допомоги поранених і хворим та їх лікуванням, є медична евакуація.

Медична евакуація - це комплекс заходів з транспортування поранених й хворих до медичних пунктів та в лікувальних закладів з метою своєчасного і повного надання їм медичної допомоги та лікування.

Медична евакуація забезпечує також вивільнення етапів медичної евакуації від поранених та хворих і надає їм можливість пересуватися слідом за військами.

Шлях, яким здійснюється винесення й транспортування поранених і хворих в тил, називається шляхом медичної евакуації. У військово-медичній службі є термін “евакуаційний напрямок”.

Евакуаційний напрямок – це комплекс шляхів евакуації з розгорнутими на них етапами медичної евакуації і працюючими санітарно-транспортними засобами, які забезпечують визначену, як правило - велику, групу військ.

Евакуація з медичної точки зору не може вважатися позитивним моментом для поранених і хворих, але є неминучим заходом для них. Тому евакуація не повинна бути самоціллю, вона має стати лише засобом, який дає можливість досягти найкращих результатів при наданні медичної допомоги пораненим і хворим.

Для евакуації поранених і хворих застосовуються різні санітарно-транспортні засоби: санітарні транспортери, санітарні автомобілі, військові санітарні поїзди, літаки, вертольоти, санітарно-транспортні судна і т.п.

Неможливість забезпечити евакуацію усіх поранених і хворих лише санітарно-транспортними засобами обумовлює необхідність використовувати для цього зворотні рейси транспорту перевезення (автомобільного й авіаційного) загального користування.

Застосування зворотних рейсів транспорту перевезення для медичної евакуації вимагає організовувати розміщення медичних пунктів та лікувальних закладів поблизу шляхів вивезення і евакуації, а також завчасно планувати їх використання.

Евакуація поранених і хворих із медичних пунктів та лікувальних закладів організовується вищими начальниками медичної служби і здійснюється підлеглими їм транспортними засобами.

Такий порядок евакуації називається евакуацією “на себе”. Але не виключена в окремих випадках і евакуація “від себе”, “через себе”, “на сусіда”, “за собою”.

4. Особливості організації і проведення лікувально-евакуаційних заходів при ліквідації наслідків застосування противником засобів масового ураження

В основі роботи медичної служби при ліквідації наслідків застосування ворогом зброї масового ураження лежать загальні принципи організаційних заходів. з тим, в цих умовах потрібні деякі інші форми і методи роботи.

Перш за все, на організацію лікувально-евакуаційних заходів впливає характер санітарних втрат. Застосування ворогом ядерних, хімічних і деяких видів БЗ (токсинів) може зумовити одночасне виникнення на порівняно обмеженій території масових санітарних втрат – вогнищ масового ураження.

Дія на місцевості, зараженій ОРЮ РР, БЗ викличе необхідність роботи медичного складу в індивідуальних засобах захисту, необхідність проведення на етапах медичної евакуації санітарної обробки поранених, дезактивації, дегазації і дезінфекції їх обмундирування та оснащення.

Важливим фактором є загроза виходу ворога в райони вогнищ масового ураження. В цих умовах етапи медичної евакуації розгортаються на віддалі від вогнищ масового ураження, і об’єм медичної допомоги скорочується до проведення заходів за життєвими показниками із швидкою евакуацією поранених в тил. При відсутності загрози виходу ворога в райони масового ураження, етапи медичної евакуації максимально наближаються до вогнищ масових санітарних втрат.

Рятівні роботи у вогнищах масового ураження організовуються командирами та штабами усіх ступенів і здійснюються силами й засобами частин, які попали під напад, а також – спеціально виділених з цією метою підрозділів інженерної, хімічної, медичної служб та ін.

Організації лікувально-евакуаційних заходів у вогнищах ядерного, хімічного чи бактеріологічного ураження суттєво відрізняються між собою. Це обумовлено характером факторів ураження цих видів зброї і умовами роботи у вогнищах ядерного ураження: характер санітарних втрат визначається видом і силою ядерного вибуху. Так, при використанні ядерних боєзапасів малих і надмалих калібрів виникатимуть переважно радіаційні ураження, а середніх та великих калібрів – поряд з радіаційними виникатимуть травматичні й опікові ураження.

Веденню рятівних робіт суттєво перешкоджає радіоактивне забруднення місцевості, широкомасштабні руйнування, пожежі, задимленість. Більшість потерпілих знаходитиметься всередині пошкодженої бойової техніки, у зруйнованих фортифікаційних спорудах, що перешкоджатиме їх збору та наданню першої медичної допомоги.

Найважчою передбачається робота у вогнищах наземних ядерних вибухів, де виникне високий рівень радіації. в цих умовах необхідно визначити найбільш вірні варіанти організації рятувальних робіт на основі оцінки радіаційної ситуації. Особовий склад, який приймає участь у рятувальних роботах в зонах радіоактивного зараження, до послаблення дії проникаючої радіації повинен діяти в захисних засобах, а перед входженням у вогнище – приймати радіопротектори. Для обліку фактичної дози опромінення особового складу проводиться дозиметричний контроль.

За військовослужбовцями, які попали в зону ураження від ядерного вибуху, але зберегли боєздатність і не потребують відправки на лікування,