ході бойової підготовки десантників перевозять на літаках на великих висотах на віддалені відстані. В цих умовах військові фахівці підлягають впливу чинників польоту (шум, загойдування, низька температура, перепади атмосферного тиску та низького парціального тиску, гостре кисневе голодування). Нерідкі випадки травм у десантників та льотчиків при стрибках з парашутом як у повітрі так і під час приземлення. Характерною ознакою є можливість тривалої дії з відривом від основних підрозділів, що має ряд особливостей в харчуванні, водозабезпеченні, розташуванні.
Робота радіолокаційних станцій (РЛС), призначених для виявлення невидимих об'єктів, основана на принципі радіолокації місце знаходження різних об'єктів в повітрі, на воді або на суші визначається шляхом опромінення радіохвилями цих об'єктів та прийому радіохвиль, які відбиваються від них. При цьому електромагнітна енергія випромінюється короткими імпульсами великої потужності. На організм військових фахівців при роботі на РЛС впливають як специфічні так і неспецифічні несприятливі чинники. Неспецифічні чинники – м'яке рентгенівське випромінювання, шум та вібрація, шкідливі хімічні домішки повітря робочої зони, висока температура повітря та недостатня освітленість в кабінах РЛС, а також велике навантаження на центральну нервову систему та зоровий аналізатор. Специфічним чинником є імпульсне електромагнітне випромінювання надвисокої частоти. Основними найбільш потужними джерелами є антени, відчинений для ремонту або налагодження генератор, нещільно приєднані фланці хвилеводів або їх відкриті кінці.
Таким чином, санітарний нагляд за умовами військової праці проводиться з метою попередження професійних та інших захворювань, уражень та травм, обумовлених впливом несприятливих чинників військово-професій-ного середовища та являє собою систему контролю за виконанням гігієнічних норм і санітарних правил при організації навчально-бойової підготовки, робіт по обслуговуванню та експлуатації рухомих та стаціонарних військово-технічних об'єктів.
Санітарний нагляд за умовами військової праці особового складу передбачає:
- участь в розробці планів навчально-бойової підготовки з метою якомога повної реалізації гігієнічних вимог по забезпеченню режиму праці та відпочинку;
- контроль за умовами проведення класних занять та відпрацюванням практичних елементів навчально-бойової підготовки;
- при проведенні занять на відкритому повітрі перевірку екіпіровки вій-ськовослужбовців та виконання вимог з профілактики перегрівань та переохолоджень, а також оцінку санітарного стану місць проведення занять;
- контроль за виконанням заходів з профілактики травматизму, отруєнь отруйними технічними рідинами, пороховими та вихлопними газами при виконанні стрільби та експлуатації військової техніки;
- перевірку виконання заходів з профілактики впливу несприятливих метеочинників, високих та низьких температур навколишнього середовища, забезпечення відпочинку та попередження перевтомлень особового складу під час відпрацювання елементів навчально-бойової підготовки на полігонах та в польових умовах, при обслуговуванні техніки в парку та на марші;
- оцінки відповідності величини та інтенсивності фізичного навантаження, ступеню тренованості особового складу.
3.Характеристика санітарно-епідемічного
стану військ та району їх дій
Санітарно-епідемічний стан військової частини оцінюється з урахуванням:
- рівня, структури та динаміки інфекційної захворюваності особового складу;
- можливості занесенння збудників інфекційних захворювань у військову частину;
- наявності (відсутності) сприятливих умов для його поширення у військовому колективі.
Слід зауважити, що можливість занесення збудників інфекційних захворювань у військову частину значною мірою залежить від санітарно-епіде-мічного стану району дислокації військової частини. Саме тому оцінка санітарно-епідемічного стану військової частини та району її дислокації проводиться паралельно і є структурною частиною системи протиепідемічного забезпечення навчально-бойової підготовки особового складу.
Отже, санітарно-епідемічний стан військової частини та району дислокації (або ведення бойових дій) оцінюється як благополучний, нестійкий, неблагополучний та надзвичайний.
Санітарно-епідемічний стан військової частини вважається благополучним:
серед особового складу не виникають інфекційні захворювання за виключенням спорадичної захворюваності, яка характерна для окремих нозологічних форм;
відсутня можливість занесення інфекційних захворювань у війська (благополучний санітарно-епідемічний стан району дислокації частини);
відсутні умови для формування епідемічних осередків і поширення інфекційних захворювань серед особового складу (задовільний санітарний стан частини, якісне проведення заходів з протиепідемічного захисту військ);
відсутні відомості про застосування противником бактеріологічної зброї.
Санітарно-епідемічний стан району дислокації військ вважається благополучним:
інфекційна захворюваність серед населення та епізоотична ситуація не загрожують особовому складу;
відсутні дані про застосування противником бактеріальної зброї;
відсутні умови для широкого поширення інфекційних захворювань (задовільний санітарний стан території, об'єктів водопостачання, комуна-льний благоустрій).
Санітарно-епідемічний стан частини вважається нестійким:
серед особового складу виникають окремі інфекційні захворювання, які не реєструвались раніше; спостерігається незначне підвищення спорадичного рівня захворюваності; виникають окремі групові захворювання без по-дальшого розповсюдження, що свідчить про можливість заносу інфекції або внутрішнє формування епідемічних осередків без тенденції до поширення;
існують умови для поширення окремих інфекційних захворювань (незадовільний санітарний стан частини та низька якість заходів з протиепідемічного захисту) у випадку занесення (частина розташована в нестійкому або неблагополучному в санітарно-епідемічному відношенні районі), хоча на момент оцінки інфекційні захворювання серед особового складу відсутні.
Санітарно-епідемічний стан району вважається нестійким:
серед населення є осередки інфекційних захворювань без вираженого розвитку епідемії;
існують епізоотичні осередки зоонозних інфекцій, які можуть виявляти загрозу для військ;
район знаходиться поблизу значних епідемічних осередків або осередків застосування бактеріологічної зброї;
існують сприятливі умови для формування епідемічних осередків та поширення інфекційних захворювань (незадовільний санітарний стан території, об'єктів водопостачання, низька якість проведення профілактичних та протиепідемічних заходів).
При нестійкому санітарно-епідемічному стані частини або району її дислокації лікар доповідає командиру про епідемічну ситуацію і визначає пе-релік заходів, які направлені на попередження формування епідемічних осередків, поширення інфекційних захворювань та на усунення умов, що можуть сприяти цьому поширенню, а також на попередження заносу інфекції в частину та виносу її за межі частини.
Санітарно-епідеміологічний стан військової частини вважається неблагополучним:
при появі групових інфекційних захворювань з тенденцією до їх подальшого поширення;
при виникненні поодиноких випадків особливо небезпечних інфекцій (чума, віспа, холера);
при дислокації військової частини в районі, санітарно-епідемічний стан якого оцінюється як надзвичайний;
у випадку застосування