Лекція з предмету

“Організація медичного забезпечення військ в умовах надзвичайного стану”

. “ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНОЮ СЛУЖБОЮ”

а) Література

Підсумки

Зміст лекції

Вступ

Управління медичною службою – комплекс заходів , що стосуються керівництва силами і засобами медичної служби, спрямованих на якомога якісніше і своєчасне виконання завдань з медичного забезпечення військ. Значення управління медичною службою зростало з розвитком воєнної техніки, воєнного мистецтва, з ускладненням тактики ведення бойових дій, а також з розвитком воєнної медицини.

В арміях до І Світової і в період І Світової війни управління медичною службою обмежувалось головним чином керівництвом лікувальною діяльністю підлеглого медичного складу. Медична служба не була самостійною і не мала централізованого керівництва.

Розвиток і удосконалення засобів і способів ведення бойових дій значно ускладнили медичне забезпечення військ, виникла потреба в організації чіткого управління силами та засобами медичної служби. Медична служба була об’єднана у воєнно-медичну централізовану організацію, а безпосереднє керівництво було покладене на військових лікарів. В сучасних умовах, у зв’язку з ростом маневреності військ, можливістю виникнення масових санітарних втрат, сили і засоби медичної служби значно розширені, вимоги до управління нею різко зростають.

Сучасна організація управління медичною службою заснована на тому, що медичні начальники підпорядковуються командирам (тиловим начальникам) у всіх відношеннях, а зі спеціальних питань – вищому медичному начальнику. Право керувати медичною службою, надане медичним начальникам, вимагає від них високих ділових, вольових і моральних якостей, глибоких воєнних та медичних знань.

Від високої компетентності медичних начальників залежить рівень та якість управління.

1. Визначення поняття, зміст заходів з управління медичною службою. Вимоги, які пред’являються до управління

Управління медичною службою - це цілеспрямована діяльність медичної служби, командирів та начальників, а також органів управління з підтримання постійної бойової готовності її підрозділів, частин та закладів, підготовки їх до медичного забезпечення бойових дій і керівництва ними при виконанні поставлених завдань.

Термін “управління медичною службою” містить: з одного боку, загальну систему управління службою (порядок підпорядкування, функції органів управління медичною службою, система зв’язку і т.д.), з іншого – методи управління при організації медичного забезпечення бойових дій військ.

Згідно з прийнятою системою управління військами і тилом, управління медичною службою частин і з’єднань організовує відповідний начальник медичної служби за принципом єдиноначальності.

До системи управління входить порядок підпорядкованості. В дивізії начальник медичної служби підпорядковується командиру дивізії; в полку – командиру полку. Зі спеціальних питань медичного забезпечення вони виконують розпорядження вищого медичного начальника. Начальники медичних підрозділів, частин і закладів підпорядковуються безпосередньо начальнику медичної служби. Так, наприклад, командир ОмедБ – начальнику медичної служби дивізії і т.д.

Інші спеціальні підрозділи, частини (полку, дивізії) підпорядковані начальникам служб: саперна рота – начальнику інженерної служби, рота зв’язку – начальнику зв’язку і т.д., тобто, в цьому плані медична служба не є виключенням.

Управління медичною службою при підготовці та в ході бойових дій будується відповідно до прийнятого порядку управління військами й тилом. Основними принципами управління медичною службою є:

єдиноначальність; централізація управління з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлений перед ними завдань; вміння аналізувати обстановку, робити правильні висновки і уявляти хід подій, виходячи з обстановки; оперативність, творчість і висока організованість в роботі; рішучість і наполегливість у втіленні в життя прийнятих рішень й планів; особиста відповідальність начальника медичної служби з’єднання (частини), командира (начальника) медичної частини (підрозділів) за прийняті рішення і результати виконання поставлених ним завдань.

Управління медичною службою включає:

безперервний збір, вивчення і оцінку даних обстановки, необхідних для організації медичного забезпечення;

прийняття рішення, планування медичного забезпечення військ і постановку завдань підлеглим;

керівництво підготовкою частин і підрозділів до медичного забезпечення бою, їх діяльністю при виконанні поставлених задач і надання їм допомоги;

організацію і здійснення заходів з підвищення (підтримання) високої бойової готовності частин і підрозділів медичної служби;

забезпечення взаємодії між підлеглими частинами (підрозділами) медичної служби, а також взаємодії з іншими службами та медичною службою сусідніх з’єднань (частин);

організацію управління медичною службою.

Управління медичною службою повинно забезпечити ефективне використання її можливостей та успішне виконання завдань у встановлені терміни та в будь-яких умовах обстановки.

В процесі управління медичною службою можуть застосовуватись різні, проте загальноприйняті, методи: послідовної, паралельної роботи та їх поєднання.

Метод послідовної роботи застосовується при наявності достатньої кількості часу на організацію достатньої кількості часу на організацію і підготовку бойових дій, їх тилового і медичного забезпечення. При цьому, кожний нижчий (начальник медичної служби) залучається до роботи тільки після прийняття рішення старшим командиром або начальником на основі відданих ним розпоряджень та наказів, а також вказівок старшого начальника медичної служби. Планування медичного забезпечення бойових дій полку при цьому починається лише після того, коли в основному буде завершено планування медичного забезпечення дивізії, а командир полку прийме рішення на організацію бойових дій. До роботи в цьому випадку залучається певне коло осіб. Такий метод роботи дозволяє найбільш глибоко і зважено вирішувати