ЛЕКЦІЯ

з предмету “Медицина катастроф” |

“Поведінка людей у надзвичайних ситуаціях.

медична допомога при психоемоційних розладах”

а) Література

Черняков Г.О., Кочин І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.

Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.

Организация экстренной медицинской помощи населению при стихийных бедствиях и других чрезвычайных ситуациях / Под ред. проф. Мешкова В.В. – М., 1991. – 208с.

Курс обучения по неотложной медицинской помощи / Медицинский Центр Бостонского Университета, 1994. – 122 с.

В.М.Запорожан. Медицина транспортних катастроф. – Одеса, 2000.

3. Навчальні питання

Психофізіологічні аспекти стану людей у вогнищах НС.

Панічні і інші розлади розлади психіки в осередках НС.

Лікувально-евакуаційні показники до потерпілих із психічними розладами у вогнищах стихійних лих і катастроф.

Класифікація психотропних препаратів.

Основні принципи організації медико-психологічної допомоги потерпілим при надзвичайних ситуаціях.

Особливості невідкладної терапії при деяких психопатологічних синдромах і станах.

Лікувально-евакуаційна характеристика хворих психіатричного стаціонару.

Поведінка людей при деяких надзвичайних ситуаціях.

Психофізіологічні аспекти стану людей у вогнищах НС.

Останніми роками світ захлеснула хвиля природних лих та техногенних катастроф. Крім цього відмічається зростання локальних військових конфліктів, терористичних актів, які супроводжуються виникненням та формуванням психогеній в умовах надзвичайних ситуацій і ця проблема набуває особливо важливого значення, на що вказує багато дослідників (Семке В.Я., Положий Б.С., 1990; Александровский Ю.А., 1996, 2001; Єпанчинцева Е.М., 2001; Тарабрина Н.В., 2001; Сосновский Б.А., 2001; Агарков В.А., 2001; Bleich А, et. al., 2003). Психогенні ситуації характеризуються екстремальною дією на психіку людини, викликаючи у нього травматичний стрес, психологічні наслідки якого, в крайньому своєму прояві, виражаються як посттравматичні стресовому розлади (ПТСР).

Клінічні критерії ПТСР описані при вивченні «післяв’єтнамського синдрому» і представлені в роботах зарубіжних авторів (Shatan C.F., 1972; Horowitz M.J., Wilner N., 1980, 1987; Friedman M.I., 1981; Schnyder U., 1996; Orner R.J. et al., 1993; Ehler U., et al., 1999). У вітчизняній літературі вони представлені при дослідженні «афганського” і «чеченського» синдромів» (Александровский Ю.А., 1993; Литвинцев С.В., 1994, 2001; Снедков Е.В., 1997 1998; Демченкова Г.З., 1998; Сидоров П.И., 1999; Комаревцев В.Н., 2000).

В основі посттравматичних стресових розладів лежить психічна травма, визначувана як «екстраординарна подія» для конкретної особи, здатна викликати важкий психічний стрес і супроводитися негативним спектром емоцій (інтенсивним страхом, відчуттям безпорадності або жахом і ін.) (Тарабрина Н.В., 2001).

Якби була можливість наочно порівняти сучасну людину з людьми, які жили 20-30 тис. років тому, то можна було б помітити, що за цей період людина майже не змінилася. Більше того, деякі фізичні якості людини, можливо, навіть погіршилися: знизилася гострота зору і слуху, не стало колишньої сили, витривалості. І, незважаючи на все це, людина за минулий період пройшла шлях від першої кам’яної сокири до польоту в космос.

Усе це пояснюється специфікою еволюційного розвитку людини: він відбувався головним чином у психіці. Розвиток психіки – це результат еволюції нервової системи: під впливом навколишнього середовища ускладнюється нервова система.

Психіка – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Психічні процеси – це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад, відчуття, сприйняття, пам’ять і мислення, емоції, воля тощо).

Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості – сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психофізіологічними властивостями людини. |

На підставі проведених досліджень було встановлено, що в 70% нещасних випадків, що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.

Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причини, як показує досвід, залежать від безлічі різноманітних факторів і комбінацій.

Причинами можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань й досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

Усім живим істотам притаманна перша сигнальна система – реакція на подразнення органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Та тільки людина має другу сигнальну систему, таку як реакція на слова, словосполучення, які вона чує, бачить або промовляє. Саме ці рівні розвитку нервової системи і визначають типи поведінки людини. Людині притаманні такі види поведінки: інстинкт, навички, свідома поведінка.

Інстинктивна поведінка – це дії, вчинки, які успадковуються видом “Homo sapiens”. На цьому рівні концентрується вся інформація, нагромаджена у ході еволюції людства. До відомих дій та вчинків інстинктивної поведінки людини належать ті, які пов’язані із самозбереженням, продовженням роду тощо.

Поведінка за навичками – це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. Як наслідок, людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і