при авіакатастрофах для пасажирів можуть бути: від слабкого невротичного шоку до тяжких чисельних травм. Це можуть бути:
ушкодження тазових органів;
ушкодження органів черевної порожнини;
ушкодження грудної клітки;
поранення голови;
поранення шиї;
опіки;
переломи, особливо нижніх кінцівок;
асфіксія, яка настає внаслідок дихання парами синильної кислоти, що виділяється при горінні пластикових матеріалів корпусу літака.
При катастрофах деяких травм можна уникнути, якщо дотримуватись певних рекомендацій. Ці рекомендації збільшують шанси пасажирів на спасіння в будь-якій ситуації.
Залізничний транспорт. Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є:
залізничні колії;
переїзди;
посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди.
Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки. Крім цього, залізничними коліями перевозять небезпечні вантажі: від палива та нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.
Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах. Зумовлюється це тим, що у вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика кількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечними є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.
Згадаємо Арзамас. 9 год 30 хв 4 червня 1988 р. у 300 м від вокзалу вибухнули три вагони з промисловою вибухівкою. Знищені: локомотив, 11 вагонів, 250 м залізничних колій, зруйновані вокзал і 185 прилеглих будинків. Після вибуху утворилася воронка глибиною 26м, діаметром 53м.
Треба відзначити, що начальник ЦО і штаб ЦО спрацювали оперативно і грамотно. Вже через17хв була подана перша інформація про те, що сталося. Населення призвали зберігати спокій і по можливості надавати допомогу потерпілим. Керівникам підприємств і служб ЦО міста були поставлені чіткі задачі.
Першими у вогнище прибули пожежники служби ЦО, що локалізували пожежу і перекрили газ на порушеній магістралі. Основна важкість роботи в цей час полягла на медиків.
Наступного дня в 11 год 40 хв через станцію Арзамас проїхав перший потяг по відновленому шляху.
Рівно через рік 3 червня 1991 року в Башкортостані, поблизу Уфи відбулася страшна залізнична катастрофа. У зоні вибуху продуктопроводу знаходились два зустрічні поїзди. Зруйновано 350 м шляху. Вибухова хвиля скинула з полотнини 11 вагонів, 7 з який цілком згоріли. У потягах знаходилися 1284 пасажира і 84 працівника з поїзних бригад. Більшість з них загинули, багато одержали опіки і травми.
Протягом 10 хв були сповіщені керівники республіки і члени комісії з НС. Для проведення рятувальних і інших невідкладних робіт залучалися значні сили ЦО і ЗС.
У ході робіт вирішувались головні задачі – надання постраждалим першої медичної допомоги і відправлення їх у найближчі медичні установи. Місце проведення робіт було оточено й обгороджене. На жаль, кількість аварій на залізничному транспорті не скорочується. Щорічно гинуть люди (до 3 тис. чоловік по даних Росії), знищується майно, держава несе величезні збитки. |
Дотримання правил безпеки як пасажирами і машиністами, так і пішоходами, значно зменшує ризик потрапляння в надзвичайні ситуації, а саме:
під час руху вздовж залізничної колії не дозволяється підходити ближче ніж на 5 м до крайньої рейки;
на електрифікованих ділянках залізничної колії не підніматися на опори, а також не торкатися спуску, який відходить від опори до рейок, а також дротів, які лежать на землі;
залізничні колії можна переходити тільки у встановлених місцях (по пішохідних містках, переходах тощо); перед переходом колій необхідно впевнитись у відсутності потяга або локомотива і тільки після цього здійснювати перехід;
підходячи до переїзду, уважно простежте за світловою та звуковою сигналізацією та положенням шлагбаума; переходити колії можна тільки при відкритому шлагбаумі, а при його відсутності – коли не видно потяга;
забороняється бігти по платформі вокзалу вздовж потяга, що прибуває чи відходить;
під час проходження потяга без зупинки не стояти ближче двох метрів від краю платформи;
підходити до вагона дозволяється тільки після повної зупинки потяга;
посадку у вагон та вихід з нього здійснювати тільки з боку перона і бути при цьому обережним, щоб не оступитися і не потрапити у зазор між посадочною площадкою вагона та платформою;
на ходу потяга не відкривайте зовнішні двері тамбурів, не стійте на підніжках та перехідних майданчиках, а також не вихиляйтесь з вікон вагонів; при зупинках потяга на перегонах не виходьте з вагонів;
забороняється використовувати у вагонах відкритий вогонь та користуватися побутовими приладами, що працюють від вагонної електромережі (чайники, праски і т. ін.); перевозити у вагонах легкозаймисті та вибухонебезпечні матеріали;
при екстреній евакуації з вагона зберігайте спокій, з собою беріть тільки те, що необхідно, великі речі залишайте у вагоні, тому що це погіршить швидкість евакуації; надайте допомогу в евакуації пасажирам з дітьми, літнім людям, інвалідам та іншим;
при виході через бокові двері та аварійні виходи будьте обережними, щоб не потрапити під зустрічний потяг.
Морський транспорт. Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство пов’язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини. |
Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних.
У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів, з них гине понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких близько 2000 гине.
Найтяжча в історії мореплавства катастрофа пасажирського судна “Дона Пас” в районі Філіппін забрала 3132 життя. Того ж року в катастрофі англійського пасажирського порому “Геральд офф фри ентерпрайз” загинуло 1193 особи. При розслідуванні останньої катастрофи виявилось, що