ЛЕКЦІЯ

з предмету “Медицина катастроф” |

“ПРАВОВІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ”

а) Література

Черняков Г.О., Кочин І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.

Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.

Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природнього характеру” – Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, №40, ст.337.

Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, №42, 348.

Закон України “Про об'єкти підвищеної небезпеки”- Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, №15, ст..73.

Закон України “Про правові засади цивільного захисту” – Надзвичайна ситуація, 2004, 6.

5. Навчальні питання і розрахунок часу

1. Державна служба медицини катастроф, етапи її створення.

2. Закон України “Про правові засади цивільного захисту”.

3. Закон України „ Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”

4. Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”.

5. Закон України “Про об'єкти підвищеної небезпеки”

1. Державна служба медицини катастроф, етапи її створення.

Внаслідок стрімкого технологічного розвитку, особливо у другій половині ХХ ст., значно загострилися протиріччя між наслідками діяльністі людини та оточуючим середовищем, що призвело до збільшення чисельності жертв, матеріальних збитків, погіршення екологічного стану довкіля від наслідків техногенних аварій та стихійних лих. Фатальні наслідки природних катаклізмів за століття зросли у 7–8 разів. Так, внаслідок землетрусів у Китаї в 1976р. загинуло біля 655 тисяч населення, у Вірменії в 1989р. –до 50 тисяч чоловік. Стрімкий розвиток хімічного виробництва, ядерної енергетики, металургії, машинобудування, сучасного транспорту на перше місце серед факторів ризику для людини висунули катастрофи техногенного характеру. Щорічно, в даний час, в світі лише внаслідок нещасних випадків і катастроф гине більше 2 млн чоловік .

Фізико-географічні особливостi території України, насиченість її хімічно-, вибухо- та пожежонебезпечними об'єктами створюють передумови для виникнення різних видів надзвичайних ситуацій (НС). Найбільша в світі за своїми наслідками аварія на ядерному об'єкті (Чорнобильська АЕС) сталася в 1986 р. в Україні. Внаслідок цієї аварії зазнали радіаційного забруднення 3420 квадратних кілометрів території України, дозу опромінення вище допустимого рівня отримали тисяч наших співвітчизників.

Наслідки стихійних лих і техногенних аварій можуть створювати обставини, за яких існуюча інфраструктура системи охорони здоров'я певної адміністративної території буде неспроможна їх усунути наявними силами і засобами. Така ситуація для системи охорони здоров'я визначається як надзвичайна. Тому для вирішення завдань, що стоять перед охороною здоров'я за умов надзвичайних ситуацій, практично в усіх розвинутих країнах світу було створення системи медичного захисту населення в осередку катастрофи і створені організаційної структури у вигляді державної служби медицини катастроф.

Така служба вперше на території України була створена Постановою Ради Мiнiстрiв СРСР N 339 вiд 7.04.90 та Наказом МОЗ СРСР N193. Цими документами було затверджено мету, завдання та функцiї, принципи дiяльностi, органiзацiйну структуру cлужби медицини катастроф (екстреної медичної допомоги при надзвичайних ситуацiях), систему управлiння дiяльнiстю служби в повсякденних умовах і в надзвичайних ситуацiях, порядок залучення та використання медичних сил і засобiв незалежно вiд пiдпорядкування, принципи матерiально-технiчного та фiнансового забезпечення. Служба була побудована за принципом адміністративного централізму. Її головним органом у колишньому СРСР був Всесоюзний центр медицини катастроф, якому підлягали 6 регiональних центрiв екстреної медичної допомоги, основним завданням яких була органiзація надання допомоги потерпілим у своєму регiонi.

Одним із таких центрiв був Київський регiональний центр екстреної медичної допомоги, який мав обслуговувати території України, Бiлорусiї та Молдови. У мiстах Львовi, Одесi, Донецьку, Днiпропетровську та Харковi були створенi фiлiї Київського центру.

Наказом Міністра охорони здоров'я України "Про ліквідацію Київського регіонального науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та створення Київського науково-практичного об'єднання швидкої медичної допомоги та медицини катастроф" від 21.07.92 N 117 централізована служба екстреної медичної допомоги України по сутi була лiквiдована, а фiлiї Київського регіонального центру вiдiйшли в пiдпорядкування мiсцевих органiв влади.На місцеві органи влади були покладені обов'язки їх утримання та забезпечення, що в умовах зростаючої економічної кризи не сприяло розвитку цих закладів. На базі Київської лікарні швидкої медичної допомоги було створено Київське науково-практичне об'єднання швидкої медичної допомоги та медицини катастроф (КНПО ШМД та МК), яке не належало до органiзацiйної структури служби, а виконувало функції науково-дослідного та організаційно-методичного закладу МОЗ України. До квітня 1997р. Україна була єдиною державою на території СНД, у якій не було власної нацiональної служби медицини катастроф. Але підготовча робота з її створення проводилась.

Для реального втілення цієї концепції був вивчений досвід організації служби медицини катастроф в інших більш розвинутих державах ( де також виникали НС) [3, 9, 11], була проаналізована діяльність цих структур в умовах надзвичайних ситуацій. В 1997 році були прийнята Постанова Кабінету Міністрів України вiд 14.04.97 N 343 "Про утворення Державної служби медицини катастроф", що затверджувала Положення про Державну службу медицини катастроф і Положення про координаційні комісії Державної служби медицини катастроф; Постанова Кабінету Міністрів України вiд 9.12.97 № 1379 "Про затвердження заходів щодо розвитку Державної служби медицини катастроф на 1998 - 2001 роки"; Наказ МОЗ України від 04.06.97 № 171 "Про утворення Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", що затверджував статут і структуру центру; Наказ МОЗ України від 08.09.97 № 272 "Про затвердження складу Центральної координаційної комісії державної служби медицини катастроф"; Наказ МОЗ України від 20.11.97 № 334