Визначення структур територіального рівня проведено частково і ще не завершено. Основна причина цього - відсутність необхідної директивної та нормативної документації.

До складу ДСМК територiального рiвня мають входити територiальнi центри екстреної медичної допомоги, спецiалiзованi бригади постiйної готовностi ДСМК першої та другої черги, медичнi формування, лiкувальнi заклади адміністративно-територіальних органів охорони здоров'я, всіх міністерств і відомств, розміщені на цій території та призначені для участі у ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій. Сили і засоби ДСМК територіального рівня, згідно з чинними документами [7], визначає МОЗ України за поданням МОЗ Автономної Республiки Крим, обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй і за погодженням з Мiнiстерством України з питань надзвичайних ситуацiй та у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи, Мiнiстерством оборони, Мiнiстерством внутрiшнiх справ, Мiнiстерством транспорту, Нацiональною гвардiєю.

У складі сил ДСМК на територiальному рiвнi є медичні заклади різного підпорядкування. Координацiю їх дiяльностi на випадок виникнення екстремальних ситуацiй здiйснюють територiальнi координацiйнi комiсiї, що створюються вiдповiдно Радою Мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласними, Київською та Севастопольською мiськими державними адмiнiстрацiями. Координацiйнi комiсiї ДСМК є постiйно дiючими дорадчими позаштатними органами, створеними для узгодження складу та порядку використання в НС медичних сил i засобiв МОЗ, МНС, Мiноборони, МВС, Мiнтрансу, Нацiональної гвардiї тощо. Крім того, комiсiї узгоджують прoграми розвитку ДСМК вiдповiдних рiвнiв, заходи щодо вдосконалення органiзацiї та функцiонування ДСМК, плани заходiв щодо забезпечення постiйної готовностi ДСМК до виконання покладених на неї завдань, заходи щодо пiдготовки фахiвцiв ДСМК, а також координують роботу зі створення й використання резервiв, медичних та матерiально-технiчних ресурсiв. До складу територiальних комiсiй входять представники територiальних органiв управлiння охорони здоров'я, територiальних центрiв екстреної медичної допомоги та медичних закладів вiдомчого пiдпорядкування, а також представники, визначенi Мiноборони, МВС, Мiнтрансу та iнших центральних органiв виконавчої влади. Головою територiальної комiсiї є вiдповiдно Мiнiстр охорони здоров'я Автономної Республiки Крим, начальники управлiнь (вiддiлiв) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй.

Головними закладами Державної служби медицини катастроф на територіальному рівні є територіальні центри екстреної медичної допомоги (ЕМД), створення яких передбачено наказом МОЗ України від 20.11.97 №334. Нормативних документів щодо структури, штатів, табелів оснащення та функціонування територіальних центрів ще немає (через те, що для їх реалізації у 1998 р. не було виділено бюджетних коштів). Але 20.07.98 р. МОЗ України затверджені розроблені фахівцями міністерства та УНПЦ ЕМД та МК методичні рекомендації щодо створення, організації, структури та функціонування територіальних центрів екстреної медичної допомоги . Згідно з рекомендаціями, територіальні центри мають створюватись як юридичні особи. В запропонованому Типовому статуті територіального центру ДСМК міститься мінімальний обсяг завдань, які ці центри мають виконувати, дається можливість органам управління охорони здоров'я адміністративної території без додаткових бюджетних асигнувань поєднувати функції центрів та існуючих медичних закладів.

Процес створення територіальних центрів екстреної медичної допомоги розпочався і триває. Слід відзначити, що на час прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.97 № 343 існували як самостійні структури чи структури в складі лікувальних закладів такі територіальні центри: Кримський республiканський територiальний центр ЕМД, Донецький обласний центр ЕМД, Запорiзький обласний центр ЕМД і ШМД, Кiровоградський обласний територiальний центр ЕМД, Одеський центр ЕМД і МК, Тернопiльський центр ЕМД та ін. Як виявило проведене анкетування, після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України вiд 14.04.97 та наказу МОЗ України від 20.11.97 №334 практично нових центрів не було створено, продовжували функціонувати територіальні центри екстреної медичної допомоги, створені в 1991 р. відповідно з наказом МОЗ УРСР від 29.12.90 № 209. Більшість територіальних центрів екстреної медичної допомоги (Кіровоградський, Одеський, Тернопільський та ін.) є юридичними особами з самостійним балансом. Частина центрів має статус відділень. Так, Республіканський територіальний центр екстреної медичної допомоги АРК є відділенням Республіканської клінічної лікарні ім. Семашка, Черкаський обласний територіальний центр - відділенням екстреної та планової консультативної медичної допомоги Черкаської обласної лікарні. Завершення створення нових центрів і реорганізація існуючих планувалося на перший квартал 1999 р.

Необхідна кількість спеціалізованих бригад постійної готовності та ліжкофонд територіального рівня принципово повинні розраховуватися, виходячи із можливих наслідків найбільшої за кількістю потерпілих надзвичайної ситуації на кожній адміністративній території України з певним терміном імовірного очікування. Тепер розробляються методичні підходи до таких розрахунків. Їх розробка – результат науково-дослідної роботи, що має завершитися в 1999 р. На початку розбудови ДСМК для визначення сил і засобів територіального рівня можуть використовуватися наведені у Постанові Кабінету Міністрів України "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій" від 15.07.1998 № 1099 критерії загальних ознак віднесення НС до регіонального рівня за кількістю потерпілих ( від 50 до 300 чоловік), загиблих ( від 3 до 5 чоловік) і кількістю людей, умови проживання яких погіршилися на тривалий час (від 300 до 3000 чоловік).

Розроблені рекомендації щодо призначення, складу і кількості спеціалізованих бригад постійної готовності першої і другої черги та визначення ліжкофонду ДСМК [5]. На першому етапі створення ДСМК територіального рівня рекомендується визначати одну бригаду першої черги на 50 000 населення. Причому кількість бригад швидкої медичної допомоги (ШМД,), визначених для ДСМК територіального рівня, не повинна перевищувати 20% загальної кількості бригад ШМД адміністративної території. Кількість бригад постійної готовності другої черги територіального рівня та їх профіль визначаються, виходячи із