Серед актуальних питань при створені ДСМК сьогодні перш за все слід назвати: 1) потребу розробки правової бази всіх аспектів існування і діяльності ДСМК (як до речі й усієї системи охорони здоров'я), яка б відповідала реаліям сьогодення держави; 2) потребу розробки директивної та нормативної баз щодо системи матеріально-технічного забезпечення ДСМК, організації підготовки її кадрів, організації медичної підготовки населення України до надання медичної допомоги в екстремальних ситуаціях, організаційно штатної структури закладів ДСМК тощо; 3) створення матеріально-технічних резервів ДСМК.

Як уже зазначалось, в умовах економічної кризи ДСМК повина створюватись на базi iснуючих медичних закладiв і в межах видiлених на їх утримання коштiв. Така робота проводиться усіма органами охорони здоров'я, але можливості бюджетної медицини недостатні навіть для повсякденної роботи медичних закладів. Для розвитку служби необхідні кошти. Президент України доручив Кабінету Міністрів України (Доручення 7.10.96 N462/24791-01) розробити Державну прoграму розвитку ДСМК на перiод 1997 - 2001 рокiв. Відповідно до цього доручення Постановою Кабінету Міністрів України вiд 9.12.97 N 137914 затверджені розроблені фахівцями УНПЦ ЕМД і МК заходи щодо розвитку ДСМК на 1998 - 2001 роки, які передбачають виділити протягом чотирьох років на удосконалення ДСМК, екстрену медичну допомогу населенню у екстремальних ситуацiях, санiтарно-епiдемiологiчнi заходи у екстремальних ситуацiях, наукове, кадрове забезпечення i матерiально-технiчне оснащення ДСМК із Державного і місцевих бюджетів 236 млн грн.

Першими реальними кроками розбудови ДСМК після її створення було створення керівних органів, Центральної та територіальних координаційних комісій, затвердження органами державної влади мінімуму директивних та нормативних документів щодо організації та функціонування ДСМК, визначення сил і засобів державного рівня, завершення визначення сил і засобів ДСМК територіального рівня та робота з підготовки визначених сил і засобів до дій за умов надзвичайної ситуації. Також важливим моментом в становлені служби „ Медицини катастроф” є відповідна законодавча база, яка постійно удосконалюється.

2. Закон України “Про правові засади цивільного захисту’’

Цей Закон визначає правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

цивільний захист – система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період;

єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі – єдина система цивільного захисту) – сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту;

підсистеми єдиної системи цивільного захисту - сукупність підпорядкованих спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади функціональних та територіальних органів управління, на які покладаються визначені законом завдання у конкретних сферах цивільного захисту;

служба цивільного захисту - державна служба особливого характеру, пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу;

оперативно-рятувальна служба цивільного захисту - спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях;

сили і засоби цивільного захисту - особовий склад і працівники органів та підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи;

зона можливого ураження - окрема територія або об'єкт, на яких внаслідок надзвичайної ситуації техногенного, природного чи військового характеру виникає загроза життю або здоров'ю людей чи заподіяння матеріальних втрат;

ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій - проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються